Мій рідний Макунів. 2-ге видання

Дiд навiть не дозволяв косити, що набагато прискорювало збирання зернових, алепри цьому була бiльша втрата зерна. Зараз трудно собi уявити, що 4—5 чоловiк вручну серпами за 8—10 днiв збирали весь врожай (приблизно 4—4,5 морги), в’язали його в снопи i складали манделi – це копицi, де в чотири кути ставили по шiсть снопiв та ще один розпущений зверху, як парасолька, захист вiд дощу. Мама пригадувала, що не було часу перев’язати i погодувати дитину. Дiтей теж вивозили в поле, а мама час вiд часу бiгала погодувати Богдана.

Дитя лежало пiд снопами мокре i закакане, i нiхто на це не звертав уваги. Майже все як у Т. Шевченка: «Пiшла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать». В мами це був Богдан, а за себе я не пам’ятаю.

Процес адаптацii мами в сiм’i Бервецьких продовжувався, i мама розумiла, що треба себе якось стверджувати, а це могло вiдбутися лише бездоганною поведiнкою i непосильною працею. Мама це довела, в кожнiй роботi вона завжди була попереду, а особливо у польових роботах. При збираннi врожаю, коли всi зерновi збирали серпами, в’язали в снопи i складали, бiля мами поруч боялися ставати iншi робiтники, щоб не осоромитися, тiльки один вуйко Ігор мiг змагатися з мамою як рiвний.

Мама розповiдала, що через певний час господарство стало роз-ширюватись, всi роботи вчасно закiнчувались i без втрат. Дiд продавав залишки зерна, а за вирученi грошi додатково придбав коня i корову. Скоро i до невiстки почали ставитися дещо по-iншому, дiд з бабою почали хвалити маму. Спочатку скрито серед близьких, а потiм i привселюдно. Для мами це була найвища нагорода.

Треба сказати, що мама прийшла в сiм’ю Бервецьких теж не з пустими руками. Вона була добротно одягнута з врахуванням того, що необхiдно було мати молодiй дiвчинi, яка виходить замiж. Все це мама зумiла собi придбатипiд час служби у Львовi у своеi цьоцi. Щодо приданого, то батьки дали мамi добротну корову i морг землi (0,70 га). Ясно, що цього для невiстки Бервецькоi родини було мало, саме тому i розгорiвся скандал. Скоро вiн поступово стих, в сiм'ю знову прийшла злагода i добробут.

Але, як люди кажуть, коли все добре—чекай гiршого. Не встиг дiд помиритися зi старшим сином, як до хати прийшла бiда, яка принесла багато горя i страждань для всiеi сiм'i.

Загадково безвiсти пропав молодший син Ігор. Саме на нього дiд покладав великi надii, вiн був його улюбленцем i гордiстю. Фактично Ігор мав залишитися на господарствi як спадкоемець. Ось так, без всякого попередження пiшов з дому i не повернувся.