Нам воно святе! Пісні січових стрільців (збірник)

Бобинський досконало знав захiдноевропейськi лiтератури, повнiстю опанував французьку, нiмецьку, польську та росiйську мови та дав чимало поетичних перекладiв з них.

1916 р. iде до Украiнських сiчових стрiльцiв, складовоi частини австро-угорськоi армii, що пiд час революцii стала зав’язком украiнськоi армii в Галичинi. Воюе в рядах УСС до 1920 р. Невдовзi опиняеться в Киевi, де знайомиться з украiнськими поетами-модернiстами, зокрема з Я.Савченком та Д.Загулом. Повернувшись 1921 р. до Львова, редагуе разом iз Ю.

Шкрумеляком, Р. Купчинським i О.Бабiем модернiстичний журнал «Митуса» (вийшло чотири числа). Захоплюеться французькими поетами-модернiстами. До речi, Бобинському належать найкращi переклади поезiй А.Рембо.

1925 р. з’являеться перший у радянськiй пресi вiрш Бобинського «Стежка». У той час поет уже спiвпрацював з захiдноукраiнськими комунiстами, почав редагувати iхнiй двотижневик «Свiтло». 1 травня 1926 р. полiцiя закривае журнал, а Бобинський опиняеться на п’ять мiсяцiв у львiвськiй тюрмi – тiй самiй, де сидiв колись Іван Франко.

Тут Бобинський пише поему «Смерть Франка».

З 1923 р. Бобинський редагуе комунiстичний лiтературно-громадський журнал «Вiкна», залучивши до спiвробiтництва в ньому С.Тудора, П.Козланюка, Я.Галана. Журнал цей був типовим витвором Бобинського, що сполучав лiтературно-мистецький модернiзм i комунiстичну iдеологiю; завдяки останньому допускався також на радянську Украiну.

У червнi 1930 р. Бобинський, переслiдуваний польською полiцiею, переiжджае в УРСР – до Харкова, повний вiри у свiй новий шлях, в соцiалiзм i в його украiнське вiдродження в УРСР.

Ця вiра надавала тодiшнiм його поезiям самовпевненостi й пристрастi.

Цей витончений iнтелектуалiст, войовничий гуманiст, естет i в особистому життi скромний джентльмен потрапив у радянську Украiну запiзно – коли там уже шалiла московська полiцiйна машина i заносилось вiко над домовиною молодого вiдродження.

В УРСР Бобинський входив до спiлки письменникiв «Захiдна Украiна», що з 1925 р.

об’еднувала щирих патрiотiв радянськоi Украiни – вихiдцiв iз захiдноукраiнських земель i була лiквiдована в 1930-их органами НКВД разом iз бiльшiстю ii членiв, у тому числi й таких видатних, як комунiст М.Ірчан, визнаний прозаiк В.Гжицький, Д.Загул та iншi.

25 грудня 1933 р. Бобинський був заарештований i посаджений до тюрми НКВД у Харковi. Його вивезли 1934 р. з ешелоном в’язнiв у загратованих телячих вагонах на росiйську пiвнiч.