Нам воно святе! Пісні січових стрільців (збірник)

Музика Михайла Гайворонського

Сповнилась мiра, кров братiв,

Нелюдськi злочини катiв

І зганьблена народна честь

Зродила месть, криваву месть.

Най громи грянуть в нашу скрань,

Нехай займеться в грудях грань,

Настав вже час, прийшла пора,

Ура у бiй! Ура! Ура!

Най громи грянуть в нашу скрань,

Нехай займеться в грудях грань,

Настав вже час, прийшла пора,

Ура у бiй! Ура! Ура!

Олександр Колесса

Украiнський лiтературознавець, мовознавець, громадсько-полiтичний дiяч, дiйсний член Наукового Товариства iм.

Т.Шевченка (з 1899 р.), батько вiдомоi пiанiстки Любки Колесси, брат Фiларета Колесси та Івана Колесси, Олександр Колесса народився у Ходовичах Стрийського повiту (тепер Стрийський р-н, Львiвська обл.). Був доцентом (з 1895 р.) i професором Львiвського унiверситету (1898–1918). Належав до Украiнськоi Нацiонально-Демократичноi Партii. Учасник з’iзду украiнських письменникiв у Львовi з нагоди 100-рiччя виходу в свiт «Енеiди» Котляревського, 1898 р. разом з: М.Павликом, Є.Ярошинською, Н.Кобринською, О.Кобилянською, С.Лепким, В.Гнатюком, О.Маковеем, М.Грушевським, І.Франком, Б.Лепким, Ф.Колессою, І.Трушем, Д.Лукiяновичем, М.Івасюком.

У 1907–1918-их був депутатом австрiйського парламенту, на засiданнях якого послiдовно обстоював iнтереси украiнського населення Галичини в шкiльництвi та вищiй освiтi.

Колесса був спiвзасновником i заступником голови Загальноi Украiнськоi Ради у Вiднi та фактичним керiвником Украiнськоi культурноi ради.

У 1921 р. очолював дипломатичну мiсiю Захiдно-Украiнськоi Народноi Республiки у Римi. З 1921 р. i до кiнця життя жив i працював у Празi. Був дiйсним членом Слов’янського iнституту в Празi.

У 1923–1939-их – професор Карлового унiверситету, заступник голови чесько-украiнського комiтету (голова – Я.Бiдло). Колесса надавав стипендii украiнським студентам для навчання у Чехо-Словаччинi, став одним iз засновникiв Украiнського Вiльного Унiверситету, його професором i кiлькаразовим ректором (1921–1922, 1925–1928, 1935–1937, 1943–1944).

Дослiджував пам’ятки давньоукраiнськоi писемностi («Пiвденноволинське Городище i городиськi рукописнi пам’ятки 12–16 ст.», 1923–1925), фольклор («Головнi напрями й методи в розслiдах украiнського фольклору», 1927 р.), вивчав iсторiю украiнськоi мови («Погляди на iсторiю украiнськоi мови», 1924 р.), проблеми украiнського лiтературознавства («Погляд на сучасний стан iсторii розслiдiв украiнськоi лiтератури» (1901 р.