Улюблені пісні XX сторіччя

А на тому боцi – там живе Марiчка,

В хатi, що сховалась у зелений бiр.

Як з кiмнати вийде, на порозi стане,

Аж блищить красою широчiнь рiки,

А як усмiхнеться, ще й спiдлоба гляне:

«Хоч скачи у воду!» – кажуть парубки.

А як усмiхнеться, ще й спiдлоба гляне:

«Хоч скачи у воду!» – кажуть парубки.

Не питайте, хлопцi, чом я одинокий

Берегом так пiзно мовчазний ходжу?

Там, на тому боцi, загубив я спокiй,

І туди дороги я не находжу.

Там, на тому боцi, загубив я спокiй,

І туди дороги я не находжу.

Та нехай смiеться неспокiйна рiчка,

Все одно на той бiк я путi знайду.

«Чуеш чи не чуеш, чарiвна Марiчко?

Я до твого серця кладку прокладу».

«Чуеш чи не чуеш, чарiвна Марiчко?

Я до твого серця кладку прокладу».

У серпнi 1955 року в газетi «Радянська Буковина» було надруковано поезii з лiричного циклу студента Чернiвецького медичного iнституту поета – початкiвця Михайла Ткача, серед яких був вiрш «Марiчка». Невдовзi Чернiвецький обласний будинок народноi творчостi оголосив лiтературно – музичний конкурс на кращий вокальний, хоровий та лiтературний твiр мiсцевих авторiв.

Степановi Сабадашу – студентовi диригентсько – хорового факультету Чернiвецького музичного училища запропонували написати пiсню на цей вiрш. Мелодiя народилася вже через пiвгодини. Їi схвалили.

А ось якi спогади були в Михайла Ткача: «Менi тодi було 22 роки. Цiкава iсторiя ii народження. Як такоi дiвчини з таким iм’ям у мене тодi не було, але жартома вже щось зароджувалося.

У природi iснуе близько 40 мелодiй «Марiчки», а перемiг Степан Сабадаш, який написав нинi знану усiм мелодiю. Тодi повсюди популярними були маршi i фанфари, тому «Марiчка» вiдразу не отримала популярностi. Аж у 1959 роцi солiстка Чернiвецькоi обласноi фiлармонii Алла Серебрiй ризикнула i взяла пiсню до репертуару професiйного державного хору. Зовсiм випадково на виставцi чеського скла у Киевi на початку 1960–х зробили запис «Марiчки», i вона прозвучала по радiо на всю Украiну. Аж пiсля того ii записав Дмитро Гнатюк з Гуцульським ансамблем, хоч Дмитро вважае себе першим виконавцем».

Михайло Ткач справдi не лукавив, сказавши чесно, що до Марiчки «жартома вже щось зароджувалося». Уже з роками, коли пiсня набула шаленоi популярностi, усiх цiкавило, хто ж ця Марiчка. У травнi 1954 року поет разом зi своiми одногрупниками з Чернiвецького медичного iнституту приiхав на практику у буковинську районну лiкарню селища Путила.