Улюблені пісні XX сторіччя

Пiонером нацiонального джазу, в якому звучав украiнський мелос, став Ігор Хома. 1955 року вiн мав свiй джазовий квiнтет, а 1957–го створив ансамбль «Ритм». Джазмени починали джазувати в польськiй школi, навпроти полiтехнiки.

У кiнцi 1950–х i на початку 1960–х рокiв рiдкiснi концерти «Ритму» у Львовi завжди проходили з аншлагами, ведучим усiх програм джаз – бенду був студент театральноi студii при театрi iменi Марii Заньковецькоi Богдан Ступка. Разом з Ігорем Хомою (фортепiано) бiля витокiв украiнського джазу стояв львiвський трубач Володимир Кiт.

1960 року з колективом «Ритму» вони обидва, а також Олег Хома (ударнi), Роман Гумецький (контрабас), Орест Довганик (саксофон) були единими представниками Украiни на Першому Всесоюзному джазовому фестивалi в Радянському Союзi (Тарту, Естонiя), де спiвали украiнську пiсню «На трамвайнiй зупинцi» Анатолiя Кос – Анатольського i Ростислава Братуня, яка вiдразу ж стала хiтом. Ігор Хома формував i розвивав iмпровiзацiйний джаз, орiентований на украiнський мелос.

Володимир Кiт: «Ми грали для свого задоволення, навiть мали вже там свое жiноче вар’ете. Хто знае, що було би далi, якби Хома не поiхав у Москву 1957 року на Всесвiтнiй фестиваль молодi i студентiв. Ось там його вразив почутий джаз. Повернувся до Львова i вiдразу приступив до виснажливоi роботи. Ми стали «Ритмом». Хома, треба вiддати йому належне, тримав руку на пульсi часу. Знав, що робити i як. Був жорстким, вимогливим, але справедливим. Багато iмпровiзували, додавали свого.

Уже 1959 року «Ритм» виконував чисто iнструментальну п’есу «Взяв би я бандуру» на два саксофони i ритмiчну секцiю. Зазвучало все цiкаво i незвично. Тодi репетицii ми вже проводили в музичнiй школi iменi Соломii Крушельницькоi, в нижнiй залi. Ігор попросив сприяння в цьому Анатолiя Кос – Анатольського, який очолював обласну композиторську спiлку. І вiн допомiг. Проте Хома прагнув вивести наш ансамбль на орбiту мiжнародного джазу. І це йому i нам вдалося!

1960 року «Ритм» уперше презентував украiнський джаз украiнською пiснею в Тарту (Естонiя) на Всесоюзному фестивалi джазовоi музики.

Ось там ми виконували «На трамвайнiй зупинцi», яку спiвав учень Львiвського музичного училища Анатолiй Пацельд (вiн також непогано грав на саксофонi).

Ростислав Братунь був великим нашим симпатиком, «пропихав» нас на рiзнi святковi виступи, рекламував, де мiг, писав нам пiсеннi тексти. Взагалi, про Ростислава Андрiйовича залишилися лише найтеплiшi спогади».