Сергій Параджанов

Продавчиня слухняно виконала його прохання. Обидвi тарiлки виявилися пречудовими, ще й продавались майже задарма. Рiвош запитав дозволу роздивитися всi тарiлки. Бiльше жодноi цiнноi у всiй партii не було!

У Москвi вiн набув вiдданих та щирих друзiв. Серед них – С. Шахбазян, добре вихована, стримана та покiрлива людина, як бувають справдi духовнi люди. Часом вiн мовчки, iронiчно спостерiгав за витiвками товариша, iнодi виразно по-схiдному цокав язиком. Це виражало i жаль, i стурбованiсть, i любов. Якось вiн сказав: «Шкода, що ти полишив балет.

Був би нинi на пенсii…» У 1977 роцi у «листах iз зони» Параджанов скаже про Шахбазяна: «Справжнiй вiрменин кожною рисою: i мудрiстю, i характером, i шляхетнiстю».

У парфумерному вiддiлi ЦУМу в 1950 роцi студент побачив продавчиню Нiгяр Керимову, дiвчину-татарку надзвичайноi краси. Вiн по черзi водив до ЦУМу всiх своiх друзiв i показував iм свою пасiю. Водив туди i Лева, чоловiка своеi однокласницi з балетних занять Фокiноi, а тепер – однокашницi зi ВДІКу.

Л. Кулiджанов пiдтвердив, що чутки про красу цiеi дiвчини були цiлком виправданими. З Кулiджановим Сергiй збереже дружбу, не забуваючи однак, що iстина – дорожче. У 1971 роцi вiн подивиться його екранiзацiю роману Ф. Достоевського i дасть телеграму: «Було покаранням дивитися твiй «Злочин».

Параджанов одружився з красунею Нiгяр. Свiтлана Щербатюк розповiдае про Керимову «Дуже гарна жiнка, така собi Наталя Гончарова: величезнi очi, правильнi риси обличчя, прямий продiл, темне волосся».

Молодi зняли кiмнату в Тайнинцi. Це був 1951 рiк. Якось Нiгяр не повернулась додому. Наступного дня ii труп з безлiччю ножових поранень було знайдено бiля залiзничного полотна. Параджанов з’явився в iнститутi незабаром пiсля похорону. Його неможливо було впiзнати – завжди жваве обличчя потемнiло, очi згасли, вiн був загальмований, байдужий до всього. Кулiджанова згадуе, як стояла у вестибюлi ВДІКу з приятелькою Лалi, до них пiдiйшли чоловiк i жiнка, моложавi, на вигляд – подружня пара. Жiнка – гарна, ставна, у бiлiй плетенiй шалi, яка була по-схiдному перекинута через плече, чоловiк – у добротному шкiряному пальтi:

«Чи не пiдкажете, як нам знайти Сергiя Параджанова?» Лалi визвалася знайти його i незабаром повернулася з ним.

Вони одразу ж пiшли. Через склянi дверi дiвчата бачили, якi усi трое йшли в бiк пiвнiчного входу на ВДНГ.

«Це батьки його дружини», – сказала Лалi.

Пiсля цього Сергiй зник.