Сергій Параджанов

Плiтки приписували Йосипу та Сiрануш не лише незлiченнi багатства, але й володiння першим за розкiшшю в дореволюцiйному Тифлiсi будинком терпимостi «Сiмейний куточок», i поiздки Сiрануш до Францii, щоб пiдiбрати «жриць кохання». У «Сiмейному куточку» виступала популярна росiйська танцiвниця Катя, чию елегантнiсть вважали рiвною Коко Шанель. Йосип свiй захват вiд ii виступiв висловлював своерiдно: обсипав гнучке тiло танцiвницi золотими рибками. За радянськоi влади, вже старою, Катя коротала життя вахтеркою редакцii партiйноi газети «Зiрниця Сходу».

На мiсцi зруйнованоi будiвлi куточка радощiв звели споруду смутку – мiсцевоi Надзвичайноi Комiсii.

Про свое навчання в тбiлiськiй школi № 42 Параджанов згадуватиме: «1938… Клас VI-б… Потiм прийшла дирекцiя школи i розсаджувала учнiв на свiй розсуд. Через чотири роки нас розставили на випускнiй свiтлинi. Отже, нас було 36.

Потiм хтось сказав, що 36-й зрадник… І я, комсомолець, акуратно лiловим квадратом закреслив його на свiтлинi…

Через багато рокiв… я блукаю рiдним мiстом, не впiзнаваний нiким, не впiзнаючи нiкого… Але хтось рiзко зупиняеться, нiяковiючи, проводжае мене поглядом… І все…»

У 1942 роцi Сергiй закiнчуе середню школу: алгебра – посередньо, геометрiя – посередньо, тригонометрiя – посередньо, природознавство – вiдмiнно, iсторiя – добре, географiя – посередньо, фiзика – посередньо, хiмiя – добре, малювання – вiдмiнно.

З таким атестатом можна йти куди завгодно, але не до технiчного вузу. Абiтурiент чинить iнакше – стае студентом Тбiлiського iнституту iнженерiв залiзничного транспорту. Проте вже в сiчнi розумiе, що вчинив необачно.

Його вабить свiт мистецтва. У 1943–1945 роках навчаеться по класу вокалу та скрипки у Тбiлiськiй консерваторii та одночасно у балетнiй школi при оперному театрi iм. З. Палiашвiлi. Розповiдае Ангаладян: «Юнаком вiн вiдкрив для себе один з найважливiших iнструментiв людськоi поведiнки – перевтiлення. Лицемiрство було однiею зi смiшних i безглуздих, але жорстоких камер цiеi величезноi в’язницi.

Краiна, де жив майбутнiй творець, проголосила високi принципи людського братерства, але вклала еталон художностi до рук тупих i малоосвiчених людей, якi пiд час народження цiеi краiни створили цензуру. Юнаковi, у якого ще не було нiчого спiльного зi справжньою творчiстю, подобалося перевтiлюватися, коли в танцювальному класi рiдного мiста вiн бачив себе у величезному, на всю стiну, дзеркалi.