Іван Драч

Вороги нетипових, талановитих, креативних осiб. Не думаю, що iх бракуе i в нашому посткомунiстичному буттi. В шельмованiй брежневцями «Одi чесному боягузовi» (1963) Іван Драч попереджав:

Люблю я Вас i вiддаю чолом —

Стружу для Вас мiцнi дубовi мари.

Пишiть!

Колись мiй Тузик за столом

Перечитае вашi «мемуари».

Дозволю собi двi примiтки. Улюбленого песика родини Івана Федоровича нинi звуть Реке. Щодо нiсенiтниць, якi розповсюджують «квазiбiографи» Івана Драча, то полемiзувати з ними – марнота марнот.

Все одно, що моралiзувати: «не давай дулю сонцевi, не плюй в очi хмарi». Хоча деякi безсоромнi мiстифiкацii не лишатиму нижче поза увагою. На зразок перебрiхування змiсту статтi для «ЛУ» вiд 15 липня 1966 року та горезвiсноi фальшивки «лист Андропову».

Роздiл четвертий

«То не затьоки – то абстракцiонiзм»

Веймар – заборона «Криницi для спраглих» – Нью-Йорк – Ален Пнзберг, 1965 – 1967

Hастав 1965 рiк. Максим Іванович Драч народився 28 лютого. Друга радiсть – друга книга поезiй: «Протуберанцi серця».

Починаеться лiточислення Драча – лiтературознавця, публiциста. Ставить крапку в працi «Безмежжя Данте».

«Мова про сучаснiсть Данте – це не просто риторичний кнiксен. Для нас – це не проблема Данте, пов'язана з бiдами сучасного католицизму, це й не те, що сюрреалiсти вважали Данте принаймнi своiм прадiдом, а Феллiнi ходить «Вiсiм з половиною» колами свого сучасного кiнопекла. Це в якiйсь мiрi пов'язано з майже осучасненою легендою про поета, про бородатого вигнанця, який на запитання, що йому потрiбно, вiдповiдае змучено: «Миру!» А найбiльше це зв'язано з нашою молодою вiрою в можливiсть витворення людиною таких гiгантiв духу, як Алiг'ерi».

У травнi вiдвiдуе Веймар, Вартбург. Знайомиться з Пабло Нерудою. Гуляе з ним травневими веймарськими ночами: «…обережно пiдходив до стосiв акуратно нарiзаних грабових i букових полiн, що стояли майже бiля кожного будиночка, – про що вiн думав? Чи не про те, як молодий Гете i Шарлотта фон Штейн виiздили колись з цього мiста, щоб зустрiтись на галявинi в буковому лiсi – у Бухенвальдi?».

У Вартбурзi «…Неруда жартiвливо допитувався, а де ж та чорнильниця, якою Лютер шпурляв у чорта, коли рогатий заважав йому перекладати Бiблiю». Переклади Данте, Неруди, статтi про них читач знайде в книзi Івана Драча «Наближення» (2008).

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.