Іван Драч

Вiд книги його вже тодi неможливо було вiдiрвати. Але спочатку життевi плани мiнялися пiд враженням вiд щойно прочитаного. Коли уявляв себе в картузi капiтана далекого плавання. Коли, як у Драйзера, фiнансистом. Інший учитель, Іван Єфремович, лишив прикрий спогад. На уроцi напередоднi Великодня викликав до дошки. І присоромив на очах однокласникiв за червонi пучки пальцiв. Хiба годиться комсомольцю, головi учнiвського комiтету крашанки фарбувати? Взагалi цей учитель подобався дiтям. І ще вiн iнодi вiршi писав до шкiльноi газети.

Іван ризикнув i собi спробувати. Та потiм вирiшив пiти далi свого наставника. У 1951 роцi, 8 травня Іван займався улюбленою справою. Атакуе футбольнi ворота. От-от ударить по м’ячу. Раптом помiчае, що хлопцi на полi зупинились. До них пiдбiгае, вимахуючи районною газетою, Іван Єфремович. Зупинився i, захекуючись, розгорнув сторiнку:

Боротьба за мир усiх еднае,

«Ми за мир!» – так каже увесь свiт.

Нас нiхто-нiхто на подолае,

Хай вже скалить зуби Уолл-стрiт!

Іван погляд не може вiдвести вiд пiдпису: «Іван Драч, учень сьомого класу».

«З того часу, хочу я або не хочу, в полiтицi знаходжуся або поза нею, в любовi або без, а живуть у менi слова – i нiкуди вiд цього не дiтися. І Господу Богу бiльше за все вдячний за те, що я належу слову, а слово належить менi».

У шкiльному вiцi «…в менi вже iснували… i Шевченко, i Леся, i Пушкiн, i Лермонтов». Список можна продовжувати: Пушкiн, Лермонтов, Достоевський, Маяковський.

…І що я думаю тут про життя книжок?

Мабуть, повиннi люди буть на свiтi,

Якi усе iм вiддають до денця,

Хай навiть божевiльними здаються…

    («Старий учитель»)

У 1979 роцi в «Словi до друга» (Дмитро Павличко. – Авт.) пригадае: «…1953 року в Телiжинцях, моему рiдному селi, обговорювали ми з моiм товаришем, тодi студентом, а зараз вiдомим новелiстом Миколою Кравчуком твою першу книжку «Любов i ненависть». З-помiж десяткiв банальних книжечок так званоi поетичноi продукцii твоя книжка вражала.

Свiжим словом непроминальним, тужавiстю i виболенiстю, яровим вогнем молодим…»

Роздiл другий

«Зрозумiв, що життя дуже цiкаве»

Першi облизнi – Киiв – Рим, 1954 – 18 серпня 1961-1962

Радянська влада iснувала поза економiкою. Все базувалося на iерархii посад, розчерках пера, подiлi фондiв, рознарядках. Навiть вiдзнаки школярам видiляли заздалегiдь, без урахування справжнiх заслуг.