Богдан Ступка

Перехожi, як один, спиняються i довго та нудно не можуть второпати, а що ж там таке?…

Коли виповниться сiмдесят лiт, вiдзначить народини концертом на сценi театру Франка. Почне його народний артист Украiни так: «Добрий вечiр, панi та панове! Ледi i джентльмени! Дами i громада! Я вдячний, що ви прийшли на концерт номер сiмдесят, я ж бо творче життя починав iз джазу». Стоiть невеликий джаз-оркестр пiд керiвництвом Олексiя Когана, представника Украiни в Європейськiй джазовiй федерацii.

Збоку, в крiслi, бiля ударноi установки, сидить ювiляр. У чорнiй розстебнутiй сорочцi. Темно-синьому костюмi. Розповiдае про музичнi посиденьки на вулицi Керамiчнiй: «Ми були стилягами… Нас ганили… Мовляв, “сегодня он играет джаз, а завтра родину продаст”».

31 серпня 2012 року в Рiвному украiнський джазмен Майк Кауфман-Портнiков презентуе свiй проект, який присвячуе пам’ятi Богдана Сильвестровича. Кiноцентр «ера».

На екранi – шедеври Чарлi Чаплiна «Новi часи» та «Вогнi великого мiста». Музичний супровiд на електрофортепiано Кауфмана-Портнiкова. Свiй проект називае «Весь свiт – Джаз». На спомин про Богдана Ступку, який поiхав на далекi гастролi i невiдомо, коли повернеться. «Легенда нiмого кiно Чарлi Чаплiн усе свое життя прагнув “заговорити”, але не тiльки музикою, яку писав до своiх фiльмiв. У свою чергу Богдан Ступка не раз звертався до драматургiв з проханням написати для нього п’есу, де вiн мiг би помовчати», – пояснюе музикант свою концепцiю. Долi двох акторiв дiйсно мають багато спiльного. Вони були неймовiрно популярнi. Це викликало шекспiрiвськi заздрощi. Вони були талановитi в усьому. Досить почитати мемуари Чаплiна. Статтi Ступки. Не боялися iти проти течii. Це викликало обурення бюрократiв. Чаплiна змусили емiгрувати. Вигнали зi Сполучених штатiв. Ступку в Украiнськiй РСР вважали нерадянським. У незалежнiй Украiнi йому iнкримiнують зйомки в Росii. В Росii закидають виконання ролi Мазепи. Власне, де тi всi крикуни? i хто про них коли-небудь згадае? У фiльмi «1814», який виходить на екрани в 2007 роцi, героя Богдана Сильвестровича, першого директора Лiцею в Царському Селi, питають: «Ви вiрите в Росiю?» Зiмпровiзував: «Вiрю. Але не в Росiю чиновникiв». Потiм це вирiзали.