Київські митрополити ХVІІ–ХVІІІ ст.

(Пiзнiше, уже в новiй якостi, Петро Могила започаткуе важливу традицiю: киiвський митрополит буде одночасно й архiмандритом лаври). Старiючий Іов Борецький без сумнiву вбачав саме в Петрi Могилi свого майбутнього спадкоемця i небезпiдставно сподiвався на його провiдну роль у реформуваннi УБПЦ. Однак цю титанiчну роботу неможливо було здiйснити однiй людинi, не маючи надiйних помiчникiв. Усвiдомлюючи це, молодий архiмандрит почав гуртувати довкола себе енергiйних та висококультурних сподвижникiв.

Серед найперших з них бачимо Сильвестра Косова, який стане спадкоемцем Петра Могили на митрополичому престолi, Йосифа Тризну, який стане спадкоемцем на печерському архiмандритствi, Афанасiя Кальнофойського, Павла Домжiв-Лютковича, Фiлофея Кизаревича та багатьох iнших.

Добираючи кадри, Петро Могила брав до уваги iхню ревнiсть у вiрi православнiй, високi професiйнi якостi як науковцiв, педагогiв тощо. Добираючи у свое близьке й дальше оточення гiдних осiб, Петро Могила не менш рiшуче заходився очищати лави чернецтва вiд тих, хто прийняв постриг не за покликом душi, не з прагнення щирого служiння Богу, а з iнших мiркувань, переважно меркантильних. Вiд цього баласту у Лаврi Петро Могила звiльнився дуже швидко. 1629 року новий архiмандрит iз-помiж 80 лаврських ченцiв залишив тiльки 18! Прагнучи поставити освiту православного духовенства на належну висоту, Петро Могила першим серед украiнських православних дiячiв не тiльки звернувся до здобуткiв европейськоi зарубiжноi культури, але й пересадив 'iх на украiнський грунт, запроваджуючи школи захiдного типу. Готуючи грунт для вiдкриття свого колегiуму, вiн послав декого з монахiв навчатися за кордон, сплачуючи всi видатки своiм коштом, а 1631 року вiн уже вiдкрив колегiум при Киево-Печерськiй лаврi, також вiдродив лаврську типографiю, значно збiльшив бiблiотеку. Вiн пiдкреслював важливiсть освiти у життi i Церкви в цiлому, i конкретного храму чи монастиря. Уже тодi вiн поставив за мету здiйснити великi книжковi проекти: видання Служебника (про що йшлося вище), Требника, Киево-Печерського Патерика i перевидання Острозькоi Бiблii тощо. Цi грандiознi плани могли бути виконанi тiльки протягом тривалого часу i за допомогою сподвижникiв. Природно реалiзацiя плану розпочалась з прославлення Лаври, де вiн був архiмандритом. Косов видав «Раiегiкоп» (1635), де не тiльки подав житiя лаврських святих, але й вдало полемiзував з iновiрцями, що заперечували святiсть обителi.