Микола Амосов

Аби замолити «дiвочий грiх», бабуся водила ii пiшки до Соловецького монастиря. Дiд вирiшив улаштувати долю доньки: вивчити ii. Повiз до мiста Кирилiв, до знайомих; вони знайшли вчителя, котрий взявся готувати Лiзу, аби вона екстерном склала iспит за чотири класи гiмназii. Займалася багато, екзамен склала успiшно i вступила до школи повитух у Петербурзi. Єлизавета провчилася там три роки i стала акушеркою.

Згодом Амосов написав: «У пам’ятi мало що залишилося з ii розповiдей про життя в столицi. Жила там дуже бiдно, але цiкаво.

У Пiтерi мама стала, назвемо це так, «середньо iнтелiгентною» людиною. І навiть атеiсткою, хоча й не войовничою». Дiд Никаноров присилав, до слова, копiйки; на життя вона заробляла чергуваннями в клiнiцi при багатих пацiентах. Однак усе одно згадувала своi студентськi роки як свято. Там було багато таких же бiдних слухачок, вони цiкавилися всiм, вiдвiдували лекцii та збори, ходили на гальорку в театри, читали i сперечалися.

У 1909 роцi земство надало Єлизаветi Никаноровiй мiсце акушерки у фельдшерському пунктi в селi Ольховому Череповецького повiту Новгородськоi губернii – за 25 км вiд Череповця.

В Ольховому вона самовiддано працювала довгi роки i там же закiнчила свое життя. Фельдшери мiнялися кiлька разiв, а вона залишалася тiею ж «Кирилiвною», як ii називали в цiлiй окрузi. Робота сiльськоi акушерки була важкою, медпункт обслуговував десять-дванадцять сiл i селищ в радiусi десяти кiлометрiв – шiсть-сiм тисяч жителiв. Найближчий лiкар знаходився в Череповцi. В медпунктi (або «аптецi», як його називали селяни) працювали фельдшер (не завжди) i акушерка. Зi слiв матерi Амосова, на початку двадцятих рокiв «аптека» залишалася такою ж, якою була ще при земствi: три кiмнати – чекальня, приймальня, де фельдшер або акушерка приймали хворих, i сама аптека – шафи з лiками, стiл, на якому й готували препарати. У спогадах iз раннього дитинства Амосова мати завжди була при роботi – протягом дня прийом хворих, якi з’iжджалися з усiеi округи, iнодi до трьох десяткiв, та навiть вночi часто бували виiзди по хатах. Основна робота акушерки – приймати пологи вдома, вiд 100 до 150 пологiв на рiк, двi третини з яких – в iнших селах, iнодi за 8-10 кiлометрiв. Бувало, вона затримувалася на добу, або й двi – у тих, що народжували вперше. Майбутнiй лiкар писав: «Ми постiйно жили при пологах. Кожного третього-четвертого дня мама iхала або йшла з дому зi своiми речами. Інодi з одних пологiв просто на iншi, вiдтак – на третi.