Історія русів. Український переклад

З тих гетьмануючих князiв руських Венцеслав Свiтольдович, захищаючи воiнством своiм спiльне королiвство Польське вiд лихих тодi нiмецьких хрестоносцiв, що поширювали завоювання своi по берегах Балтiйського моря, зробив першому королевi своему Владиславу Ягайловi i всьому його королiвству значнi послуги. І коли року 1401-го магiстра хрестоносцiв Магнуса опiсля багатьох з ним сутичок i замирень були присланi до короля Владислава з навмисним посланцем два закривавленi мечi, що означали по-тодiшньому рiшучу i жорстоку вiйну i виклик на неi, то Венцеслав за повелiнням королiвським, злучившись з воiнством польським та литовським, мавши при тому свого вiйська тридцять сiм тисяч при воеводах Ольговичу та Острогету та при полковниках Рогдаю, Полеличу, Громвалу, Колядичу i Купалдiю, наступив з ними на хрестоносцiв побiля мiстечка Динабурга; i помiж тим, як вони нiмецькими своiми лавами оберталися i були повсякчас у рухах та обертах, Венцеслав позаду своiх вiйськ провiв значну частину пiхоти пiд проводом Рогдая на долiшнiй берег рiки Двiни, i звiдтiль пiхота, вломившись в середину табору хрестоносцiв, ударила на них руськими своiми списами в тил i на всi боки i зчинила серед них сум’яття, а довколишнi вiйська напали тодi на них з усiх бокiв i завдали рiшучоi iм поразки, так що пораховано iх убитими i полоненими до п’ятдесяти тисяч.

Запаси i спорядження з усiм табором дiсталися здобичею переможцiв, i таким чином надовго хрестоносцiв тих приборкано.

Король Владислав, незвичайно задоволений i вдячний за такi важливi послуги гетьмана Венцеслава i всього руського воiнства, нагородив iх рiзними почестями i подарунками; а коли вiд чинiв литовських були влаштованi деякi замахи на привiлеi та маетностi чинiв руських та iхнього лицарства, то вiн, на подання про те гетьмана року 1409-го, квiтня 13 дня видав потверджувальний привiлей на пакти об’еднання, i ось вiн наступного змiсту: «Промислом Божеським i доброю волею нашою i станiв наших народних, з’едночивши ми дiдичне князiвство наше Литовське i пiдлеглi йому од своеi волi князiвства руськi з народом i королiвством Польським, установили есьмо на те i пiдписали достаточнi пакти едночення.

Але деякi чини литовськi, як ся ускаржено нам вiд гетьмана руського, не уймуються ничувати зупельноi едностi з ними чинiв руських i шляхти тутешньоi побитом – визволення iх од ярма татарiв.