100 знаменитих людей України

Вiн жив у Римi справжнiм вiдлюдником, зустрiчаючись тiльки з вузьким колом близьких йому людей (художниками О. А. Івановим i І. С. Шаповаловим, В. А. Жуковським, композитором І. М. Вiельгорським, поетом М. М. Язиковим та iн.). І лише в перiоди депресiй, якi траплялися все частiше пiсля загибелi Пушкiна i смертi І. Вiельгорського, Гоголь вiдриваеться вiд роботи, щоб виiхати для лiкування на води до Баден-Бадена або короткого вiдпочинку до Женеви i Парижа. До лiта 1841 р. перший том «Мертвих душ» був готовий, а наступного року вiн вийшов друком у Москвi з деякими купюрами, пiсля чого письменник знову виiхав за кордон.

Це останне перебування в Європi позначилось остаточним переломом у душевному станi Гоголя. Варто сказати, що й до цього в нього виявлялося чимало рiзного роду «дивацтв»: часта змiна настрою, депресii, релiгiйний мiстицизм, постiйнi переживання з приводу своiх хвороб, що багато в чому були зумовленi помисливiстю. Якщо до цього додати характернi для письменника замкнутiсть i пророчий тон у спiлкуваннi з навколишнiми, то стае зрозумiлим, чому знайомi i друзi давали Миколi Васильовичу контрастнi характеристики.

За словами С. Т. Аксакова, «лiрико-художня» натура письменника перебувала у вiчному русi, у боротьбi з людською недосконалiстю, у «самоосудi» i тому «ухилялася не тiльки вiд спостереження, але навiть вiд розумiння людей, найближчих Гоголю».

Духовна криза письменника найбiльш чiтко почала виявлятися з 1845 p., коли в нього виник задум книги «Вибранi мiсця з листування з друзями».

У нiй Гоголь хотiв зiбрати все, про що писав своiм друзям 1845 i 1846 pp. Але книга на всiх, у тому числi й на друзiв письменника, справила тяжке враження своiм тоном пророцтва i напучування, проповiддю смиренностi, за якою, втiм, проглядалася крайня зарозумiлiсть автора, осудом його колишнiх праць, у яких росiйська лiтература бачила «одну зi своiх найкращих прикрас». Вищий ступiнь обурення, викликаного «Вибраними мiсцями», висловився у вiдомому листi В. Белiнського, на який Гоголь не зумiв вiдповiсти.

Ще одним виявом перелому у свiтоглядi Гоголя стало спалення ним у серединi 1845 р., у хвилину важких роздумiв, первiсноi редакцii другого тому «Мертвих душ». Йому здавалося, що змiст книги мае бути iншим, що вiн нарештi зрозумiв, як треба писати, щоб «спрямувати все суспiльство до прекрасного». А ще вiн вважав, що не може продовжити роботу над книгою, не виконавши свого давнього намiру поклонитися Святому Гробу Господньому в Єрусалимi.