100 знаменитих людей України

Потiм його було призвано до лав Збройних Сил. Службу вiн проходив у Туркменiстанi, пiд Ашхабадом, – хлопцiв готували до Афганiстану.

Закiнчував здобуття вищоi освiти Георгiй вже на фiлологiчному факультетi унiверситету iм. І. Франка у Львовi на романо-германськiй кафедрi.

Коли в квiтнi 1989 р. у Тбiлiсi почалися народнi виступи за вихiд iз СРСР, Георгiю залишалося служити ще мiсяць. Вiн рвався на батькiвщину, й цiкавим фактом е те, що командир вiдпустив його ранiше строку.

Поруч iз батьком Георгiй був на барикадах, вступив до Народного фронту Грузii.

Разом iз батьком, вiдомим депутатом парламенту, вiн займався полiтичною роботою.

Пiзнiше, коли 3. Гамсахурдiа став президентом Грузii, Руслан Гонгадзе попав у немилiсть i навiть був занесений до спискiв «ворогiв грузинськоi нацii». Тому, коли у груднi 1991 р. в Тбiлiсi почалося повстання проти Гамсахурдiа, Гiя кинув навчання у Львовi й знов приiхав до рiдного мiста, щоб захистити честь та добре iм'я батька. Панi Леся теж допомагала опозицiонерам: готувала iжу, доглядала за пораненими…

Пiзнiше батько Георгiя Руслан Гонгадзе в результатi перенесених стресiв тяжко захворiв; вiн змушений був переiхати до Киева, лiкувався тут в онкологiчному диспансерi.

На сороковий день пiсля смертi батька Гiя виiхав у Сухумi, бо давно хотiв зняти документальний фiльм про вiйну в Абхазii. Вiн дiстав вiдеокамеру й знiмав матерiали для фiльму «Бiль моеi землi». Георгiй не тримав у руках зброi та не брав участi в бойових дiях, але все-таки потрапив пiд обстрiл на передовiй.

Коли його принесли додому всього забинтованого, мати знепритомнiла. Лiкарi нарахували в нього на тiлi 26 ран.

Його командир розповiв, що Гiя намагався винести з поля бою двох поранених. А в аеропорту хотiв поступитися своiм мiсцем у лiтаку тяжкопораненому. Його, на щастя, встигли вивезти в Тбiлiсi. Як потiм виявилося, це був останнiй лiтак iз Сухумi.

Виходити його було дуже важко. Тодi у Тбiлiсi не було бинтiв, води, пiвроку не бачили хлiба…

Про «украiнське життя» Георгiя можна розповiсти таке.

З кiнця 80-х pp. Георгiй стае частим гостем Львова. Спочатку – як представник iнформацiйного центру Народного фронту Грузii. У вереснi 1990 р. вiн одружився з галичанкою Мар'яною (Мирославою) та перевiвся на фiлологiчний факультет Львiвського унiверситету iм. І. Франка. Вiн брав участь у всiх акцiях Народного руху та Студентського братства.

Уже потiм, знову в Украiнi, Георгiй як журналiст працюе у львiвськiй органiзацii Народного руху.