100 знаменитих людей України

iй було присвоено звання заслуженоi артистки РРФСР, i ii знову стали запрошувати в кiно («Бiлий вибух», 1970 р.; «Один iз нас», «Дорога на Рюбецаль», 1971 p.; «Тiнь», 1972 p.). Переломного 1973 р. у життi Гурченко сталося кiлька подiй. Помер батько. Пiшла з життя людина, яку вона любила i яка благословила ii шлях на сцену. «Майже неписьменний, неосвiчений за нинiшнiми мiрками», вiн був головною ii опорою. Це його життелюбство передалось iй, його вiра в талант дочки допомогла витримати в роки застою i перейти до «першого розряду».

«Я абсолютно вiрю, що цiеi доброi i скромноi людини, мого [четвертого] чоловiка – послав тато», – говорила Людмила Маркiвна про свого нового чоловiка. Цивiльний шлюб iз 23-лiтнiм Костянтином Купервейсом, пiанiстом в естрадному оркестрi i композитором, який подае надii, вiрнiсть i самовiддача чоловiка дозволили акторцi вiдчути розумiння i надiйний тил протягом довгих 18 рокiв. Але для Людмили Маркiвни це був стрiмкий час творчого злету i повернення на екран як акторки рiзноплановоi i непередбачуваноi. Вона стала чiтко дослухатися до режисерiв, особливо в нетипових для ii амплуа ролях. В. Трегубович, ризикуючи своею i ii подальшою кар'ерою, зняв Гурченко в головнiй ролi у фiльмi «Старi стiни». Картина вiдкрила перед глядачами новi гранi ii майстерностi, що значно пiдняли акторський престиж Людмили Маркiвни. За роль директора ткацькоi фабрики в цьому фiльмi Гурченко було удостоено Державноi премii РРФСР.

Подальше ii акторське життя нагадувало «рiг достатку».

Вона радiла кожнiй ролi. Інодi, не довiряючи акторському щастю та примхам режисерiв, пропускала «бiльш цiкавi i вагомi ролi». Це гарячкове «швидше в кадр» позбавило ii ролi у фiльмi Микити Михалкова «Незакiнчена п'еса для механiчного пiанiно», зате маленькi глядачi побачили ii в картинi «Мама». Цю роль i кiлька наступних вона грала з важким переломом ноги, отриманим на зйомках.

Гурченко прекрасно виконувала складнi «життевi» ролi. «Можна пережити на екранi драму, трагедiю людини тiльки тодi, коли ти сам пережив у життi щось приблизно схоже.

Можна зiграти, але не прожити». Дитячi, але чiткi спогади про вiйну, характери i поведiнку сусiдок i знайомих допомогли iй знайти основнi риси й iндивiдуальнi штрихи для своiх героiнь у фiльмах «П'ять вечорiв», «Сибiрiада», «Двадцять днiв без вiйни», «Польоти увi снi i наяву», «Прохiндiада». А в стрiчках «Небеснi ластiвки», «Вокзал для двох», «Любов i голуби» вона грала «рiзну себе».