100 знаменитих людей України

Пiсля вiйни родина С. Бандери опинилася в зонi радянськоi окупацii. Пiд вигаданими iменами його дружина i двое дiтей ховалися вiд агентiв КДБ. Часто родина недоiдала, дiти росли хворобливими. З початку 1950-х pp. мати з дiтьми оселилася в маленькому селi Брайтбрун. Тут Степан мiг бувати частiше; незважаючи на зайнятiсть, батько придiляв час для занять з дiтьми украiнською мовою. 1954 р. родина переiхала до Мюнхена, де вже жив Степан Андрiйович.

В останнi 15 рокiв життя Степан Бандера опублiкував велику кiлькiсть теоретичних праць, у яких аналiзувалася полiтична ситуацiя у свiтi, у СРСР, в Украiнi, намiчалися шляхи подальшоi боротьби.

Цi статтi не втратили свого значення й нинi. Так, у працi «Слово до украiнських нацiоналiстiв-революцiонерiв за кордоном» Бандера писав: «Самостiйноi держави украiнський народ зумiе домогтися шляхом боротьби i працi. Без активноi боротьби найсприятливiшi ситуацii не дадуть нам нiколи державноi незалежностi – тiльки замiну одного поневолення iншим. Як звiльнення, так i захист самостiйностi Украiни може в основi своiй спиратися лише на власнi украiнськi сили, на власну боротьбу i постiйну готовнiсть до самозахисту».

15 жовтня 1959 р. Степан Бандера вiдпустив охорону i ввiйшов до пiд'iзду будинку, в якому жив разом iз родиною. На сходах його зустрiла молода людина. Зi спецiального пiстолета вона вистрiлила в обличчя провiдниковi ОУН струменем розчину цiанистого калiю. Сталася зупинка серця.

Це вбивство було заключним актом 15-рiчного полювання на лiдера украiнських нацiоналiстiв.

Убивцею виявився агент КДБ, 30-лiтнiй украiнець Богдан Сташинський. За виконане завдання шеф КДБ Шелепiн вручив йому в Москвi орден Червоного Прапора.

Ім'я Степана Бандери для багатьох його спiввiтчизникiв не лише на захiдноукраiнських землях стало символом iще за життя, символом i прапором боротьби за незалежнiсть i соборнiсть Украiни.

Бердяев Микола Олександрович

(народ. 1874 р. – пом. 1948 р.)

Релiгiйний фiлософ, публiцист, автор творiв: «Змiст творчостi», «Фiлософiя вiльного духу», «Про призначення людини», «Доля Росii», «Джерела i змiст росiйського комунiзму», «Фiлософiя нерiвностi», «Самосвiдомiсть» та iн.

У себе на батькiвщинi вiн був менш вiдомий, нiж на Заходi. За кордоном його краще прочитали i зрозумiли освiченi iнтелектуали, якi назвали Бердяева «росiйським Гегелем XX ст.», «одним з унiверсальних людей нашоi епохи».