100 знаменитих людей України

Зауервейд реабiлiтував Гайвазовського i переконав царя вiдправити юнака разом з Ф. П. Лiтке в лiтне плавання по Балтицi. За кiлька мiсяцiв офiцери навчили Івана розбиратися в складному пристроi й оснащеннi кораблiв росiйського та iноземного флоту. Морякiв пiдкупила щира любов юнака до морськоi стихii i кораблiв. Екiпаж прозвав його «морським вовченям». Написавши в цьому плаваннi першi п'ять марин, Гайвазовський нерозривно пов'язав свою долю з морем i росiйським флотом.

Заняття з К. Брюлловим i М. Воробйовим дали своi плоди.

Двадцятирiчний юнак став майстром, чудовим художником-маринiстом. Спiлкування з О. Пушкiним i М. Глинкою налаштувало його розум на урочисте оспiвування природи. «Прекрасне мае бути величним». Гайвазовський рано усвiдомив, що служiння мистецтву – це не смиреннiсть i не спокiйне споглядання життя, а дiя, кропiтка щоденна праця. Рада Академii скоротила йому термiн навчання на два роки, а золота медаль першого ступеня (1837 р.) за успiхи в живописi дозволяла вирушити за кордон, але Гайвазовського послали в Крим «писати з натури морськi види». Подорожуючи Кримом i Кавказом (генерал Раевський, начальник Чорноморськоi береговоi лiнii, запросив його спостерiгати бойовi дii флоту проти туркiв), вiн зробив безлiч ескiзiв i написав такi вiдомi полотна, як «Вид Керчi», «Морський берег», «Мiсячна нiч у Гурзуфi», «Десант у Субашi». Серце юного художника було повне подяки людям (М. Лазареву, П. Нахiмову, В. Корнiлову i простим матросам), якi подiлилися з ним знаннями про море та своiм душевним багатством. Прекрасна зорова пам'ять допомагала Гайвазовському переносити своi спогади на полотно. У дощовому Петербурзi вiн мiг написати будь-який пейзаж Криму, а за розповiдями очевидцiв створити мальовничу баталiю, чiтко знаючи, який вигляд мае кожен корабель.

1840 р. художник здiйснив пенсiонерську поiздку до Італii. У монастирi вiн вiдшукав брата-ченця, який порадив йому змiнити прiзвище, щоб воно було ближчим до первiсного вiрменського. З тих пiр Іван Костянтинович усi своi картини пiдписував прiзвищем Айвазовський.

Молодий художник увесь час присвячував живопису, а з майстернi виходив лише до музеiв, для роботи на природi або для зустрiчей з М. В. Гоголем i О. А. Івановим. Айвазовський помiтив, що його ретельно виписанi на пленерi полотна залишають байдужими глядачiв, зате написанi по пам'ятi викликають замилування. Адже в такi пейзажi вiн вносив своi яскравi враження, свiй захват перед неповторнiстю кожноi митi в природi.