100 знаменитих людей України

Мова його розповiдей, драм, повiстей, комедiй, статей i романiв була настiльки яскравою i своерiдною, а картини життя, створенi автором, такими правдивими, що незабаром вiн став одним iз найпопулярнiших письменникiв Украiни. Секрет Винниченка був простий: у своiх творах вiн розповiдав про тi подii, учасником яких найчастiше був сам.

Михайло Коцюбинський високо оцiнював лiтературну дiяльнiсть Володимира Кириловича: «Кого в нас читають? Винниченка. Про кого навколо йдуть розмови, як тiльки йдеться про лiтературу? Винниченка.

Кого купують? Знову Винниченка».

Драматургiя Винниченка просто полонила украiнську та росiйську сцени своею злободеннiстю. Автор охоплював найгострiшi соцiально-полiтичнi та моральнi проблеми суспiльства, не шкодуючи нi мiщан, нi чиновникiв-«iнтелiгентiв», нi багатеньких куркулiв. Його п'еси «Щаблi життя», «Чужi люди», «Дисгармонiя», «Базар», «Грiх», «Закон», «Чорна Пантера i Бiлий Ведмiдь» i багато iнших постiйно були в репертуарi «Молодого театру» Леся Курбаса, Украiнського театру Садовського, нового драматичного театру iм.

І. Я. Франка.

У роки емiграцii Винниченко створив не менш популярнi твори: соцiально-фантастичний роман «Соняшна машина» (1928 р.) i роман-антиутопiю «Лепрозорiй» (1938 р.). В Украiнi його твори публiкували до 1933 р. Але перебуваючи за кордоном, письменник не мiг не думати про свою батькiвщину i не цiкавитися становищем людей. 1933 р. вiн пише вiдкритий лист Сталiну, в якому обвинувачуе його в масовому терорi проти украiнського народу – голодi i репресiях.

Доводить, що в радянськiй дiйсностi очевидним е «не будування соцiалiзму, а вiдновлення староi в'язницi народiв». Партiя вiдреагувала негайно: письменника назвали «старим вовком украiнськоi контрреволюцii», а його гонорари, що видавництва справно пересилали автору до Нiмеччини i Францii, конфiскували. Звичайно, видання книг «ворога народу» було припинено.

Володимир Кирилович, не маючи нiяких iлюзiй, розумiв, що вiд розстрiлу його врятувало тiльки проживання поза сферою впливу Сталiна i що шлях на батькiвщину закритий до падiння режиму «батька всiх народiв».

Письменник дуже болiсно переживав розлуку з Украiною i загибель усiх своiх надiй. У його життi залишалася лише творчiсть i рiшення пекучих проблем, яких ставало все бiльше i бiльше.

1934 р. вiн разом iз дружиною Розалiею купуе невеликий будиночок з дiлянкою поблизу французького мiстечка Мутен, заводить сад, город.