Василь Стус

Василь навiть штамп-екслiбрис вирiзав зi шкiльноi гумки. Серед iнших книжок купили словник iншомовних слiв. З’явилася нова гра: пояснити значення названого слова. Втiм, як i в грi за географiчною картою – знайти ту чи iншу назву, – Маруся тут нiколи не виходила переможницею. З усiх дiтей Стусiв вона була найменш здiбною i, що важливiше, найменш старанною. Батьки не силували вчитися: смерть старших дiтей i слабке здоров’я Василя стримували вiд того, щоб перевантажувати дiвчинку. З класу до класу переводять, то й добре.

Не дуже зiбрана натура, вона цим вмiло користувалася й манiпулювала – аж до iнституту, коли доведеться пiдсиленими темпами латати шкiльнi прогалини.

Якщо цi iнтелектуальнi розваги й захоплювали Марусю, то лише заради самого спiлкування з братом. Майже ровесники, схожi мiж собою, наче близнюки (з роками це буде все бiльш загострюватись), вони значно бiльше часу проводили одне з одним, нiж з батьками, яких нерiдко очiкували додому пiзно ввечерi, забравшись пiд ковдру й спiваючи, щоб не було так боязко, всiх пiсень, що знали, – украiнських, росiйських… Як часто бува в таких випадках, не обходилося без сварок та бiйок.

Одного разу завелися через пiдручники. Вчилися вже в рiзних школах – завдяки недовговiчному експерименту останнiх сталiнських рокiв з роздiльним навчанням для хлопцiв i дiвчат. Василь хоча був класом молодше, але тягся вже й до сестриних книжок, якими вона тодi чи не вперше була нарештi вкомплектована з початку року. І треба ж такому трапитися, що ii саме в цей час охопила нечаста жага до навчання! Дiйшло до сутички, у самий розпал якоi мати, що пiсля загибелi Івана слабувала на серце, раптом впала на пiдлогу, випроставши руку. Був це жорстокий педагогiчний прийом чи й справдi приступ, але з того часу всi свари наче вiдрiзало.

Тими ж роками датуються першi версифiкацiйнi спроби Василя. «В четвертому класi щось заримував про собаку. По-росiйському. Жартiвливе. Скоро минуло». Минуло не одразу – тривалий час дописував сатиричнi вiршики до класноi стiннiвки, примiрники якоi забирав додому на пам’ять.

У нашего Лёни неприятность: опять двойку получил,

потому что и сегодня он химию не выучил.

И немецкий язык знает он узко,

потому что он привык говорить по-русски.

Це, до речi, про сина директорки…

Крену в бiк саме гуманiтарних дисциплiн, проте, не було. Василь однаково змагався за честь школи на олiмпiадах з лiтератури й математики.