30 років незалежності України. Том 2. Від 18 серпня 1991 р. до 31 грудня 1991 року

У сферу спiльного управлiння входило приблизно те ж саме (лише з окремими нюансами) i бiльшiсть питань органiзацii, економiки i соцiальноi полiтики у формах узгодження, координацii, «вироблення основ» тощо.

Значне коло питань вирiшувалося Союзом спiльно з республiками: захист конституцiйного ладу i забезпечення прав громадян, визначення вiйськовоi полiтики Союзу, Стратегii державноi безпеки та соцiально-економiчного розвитку, управлiння енергетичною системою краiни, боротьба зi злочиннiстю. У веденнi республiк залишалися також тi сфери, якi не були перерахованi в договорi.

Шляхом укладення угоди з Союзом кожна республiка могла додатково «делегувати йому здiйснення окремих своiх повноважень, а Союз за згодою всiх республiк передати однiй або кiльком з них здiйснення на iхнiй територii окремих своiх повноважень».

За Договором, за Союзом зберiгалися об’екти державноi власностi, необхiднi для здiйснення повноважень, покладених на союзнi органи влади та управлiння. Установлювалися единi союзнi податки i збори у фiксованих процентних ставках, що мали визначатися за погодженням з республiками, на основi представлених Союзом статей витрат.

Третiй роздiл Союзного договору стосувався органiзацii союзних органiв влади та управлiння. У ньому передбачалося, що гарантом виконання Союзного договору е Президент, обраним на цю посаду вважався той, хто отримав бiльше половини голосiв виборцiв, якi взяли участь у голосуваннi в цiлому по Союзу i в бiльшостi держав, якi його утворюють.

Законодавчу владу Союзу повинна була здiйснювати Верховна Рада Союзу РСР, що складаеться з двох палат: Ради республiк i Ради Союзу. Рада республiк мала складатися з представникiв республiк, делегованих iхнiми вищими органами влади. Раду Союзу передбачалося обирати населенням всiеi краiни по виборчих округах з рiвною чисельнiстю виборцiв. При цьому гарантувалося представництво у Радi Союзу всiх республiк-учасниць Договору. Палати Верховноi Ради Союзу вiдповiдно до Договору повиннi були спiльно вносити змiни до Конституцii СРСР; приймати до складу СРСР новi держави; визначати основи внутрiшньоi i зовнiшньоi полiтики Союзу; затверджувати союзний бюджет i звiт про його виконання; оголошувати вiйну i укладати мир; затверджувати змiни кордонiв Союзу.

Органом виконавчоi влади мав стати Кабiнет Мiнiстрiв, який мав формуватися Президентом Союзу за погодженням з Радою республiк Верховноi Ради Союзу.