30 років незалежності України. Том 1. До 18 серпня 1991 року

 – прес-секретар Агенцii США з мiжнародного розвитку (USAID), з 1999 керiвник низки просвiтницьких органiзацiй та проектiв: Украiнськоi освiтньоi програми ринкових реформ, «Партнерство за прозоре суспiльство», «Партнерство громад», украiнського офiсу Нацiонального Демократичного iнституту США (NDI), Украiнськоi католицькоi освiтньоi фундацii, Украiнського жiночого фонду, фонду «Приятелi дiтей» та iн. З 2013 р. – керiвник програми академiчних обмiнiв iм. сенатора Фулбрайта.

Заслужений журналiст Украiни, кавалерка ордену «За заслуги».

Вступне слово

В лютому 1991 р. до Киева прилетiла американська журналiстка Марта Коломиець (1959–2020), кореспондент однiеi з найстарших украiномовних газет «Свобода» (безперервно виходить з 1893 р.) та The Ukrainian Weekly. Саме тодi вона вiдкрила перше офiцiйне американське, взагалi перше iноземне пресове бюро в столицi УРСР. Омрiяна поколiннями незалежна Украiна стала ii рiдною домiвкою на десятилiття.

Квартира 33 в домi по вул.

Архiтектора Городецького на довгi роки перетворилась на центр тяжiння нечисленних тодi украiнських та закордонних журналiстiв, науковцiв полiтикiв, громадських дiячiв рiзних краiн – УРСР, США, Канади, Польщi, Великоi Британii, Бельгii, Францii, Швейцарii.

Всi вони жили всерединi сучасноi iм iсторii. За влучним висловом вiдомоi в Украiнi медiйноi персони, Миколи Вересня, всi вони були спостерiгачами, лiтописцями та ще й акторами в нескiнченному блокбастерi про повернення Украiни до самоi себе.

Значить, насамперед, до гiдностi, свободи та неймовiрного за глибиною культурного розмаiття.

Книга О. Бойка, яку Ви тримаете в руках – частина великого медiйного проекту, який ми обдумували декiлька рокiв. Задовго до 2014 Марта, ми, багато iнших чесних журналiстiв та громадських дiячiв вiдчули, побачили, зрозумiли: у сучасному iнформацiйному свiтi фейкiв та дезiнформацii та «зручноi правди» переважнiй бiльшостi складно розiбратися у тому, що вiдбуваеться у свiтi, в якому ми живемо, творимо, любимо, працюемо.

Зрозумiли i те, що наступним поколiнням, якi не були безпосереднiми свiдками того, що чули i бачили ми, буде важко зрозумiти, що насправдi вiдбулося у 1991 роцi, якою цiною далась незалежнiсть та, власне, що з нею робити? Адже для них, на вiдмiну вiд нас, поколiння «бейбiбумерiв» – свобода та незалежнiсть – природний стан.

Поколiння «Y» та «Z» сприймають незалежнiсть як данiсть. Іншого вони не знають.