30 років незалежності України. Том 1. До 18 серпня 1991 року

У культурнiй сферi перегляд, переосмислення та переоцiнка на хвилi демократизацii донедавна панiвних поглядiв, орiентирiв, настанов поведiнки; повернення традицiйних цiнностей нацiональноi культури; проникнення та адаптацiя на нацiональному грунтi комплексу iдей захiдноi цивiлiзацii на фонi наростаючого розриву слова i дiла у полiтичнiй практицi владних структур краiн соцтабору призвели до поглиблення кризи культури, до втрати нею на якийсь час ролi синтезатора суспiльного досвiду, iнтегратора суспiльних сил та стабiлiзатора суспiльних процесiв, що зумовило певну ерозiю соцiальноi мотивацii, посилення маргiналiзацii, збiльшило соцiальну напругу у схiдноевропейському суспiльствi.

Імпульси цих неоднозначних зрушень у культурнiй сферi багатоканально i досить швидко досягали меж СРСР, де в свою чергу знаходили грунт для сприйняття, розгортання та поглиблення.

У моральнiй сферi реакцiя громадськоi думки, що постiйно стверджувала своi позицii у суспiльствi, на трансформацiйнi процеси другоi половини 80-х рокiв, зафiксувала невдоволення широких народних мас фантастичним розривом мiж задекларованими гаслами та конкретними результатами соцiалiстичноi моделi державного правлiння.

Такий стан справ вiв до граничноi дискредитацii офiцiйноi влади не лише у схiдноевропейських державах, а й у самому Радянському Союзi.

«Демонстрацiйнiй ефект» «оксамитових революцiй» 1989 р. полягав у тому, що по-перше, багаторiчна практика соцiалiстичного будiвництва у краiнах Схiдноi Європи засвiдчила не лише наростаючу невiдповiднiсть соцiалiстичноi моделi правлiння реалiям та вимогам життя, а й граничну незадоволенiсть нею широких мас населення; по-друге, у ходi радикальних змiн у краiнах спiвдружностi було продемонстровано широкий спектр моделей змiни полiтичноi системи: вiд неконтрольованих i непрогнозованих дiй у Румунii до цiлком цивiлiзованих у Польщi та Чехословаччинi; по-трете, опозицiйнi сили у республiках Радянського Союзу на прикладi своiх схiдноевропейських колег отримали зразки програмних вимог та матрицю ефективних органiзацiйних дiй.

Важливим аспектом iсторико-полiтологiчного аналiзу процесу перебудови е з’ясування ii змiсту. Дослiдження проблем системноi трансформацii суспiльства, аналiз перехiдних процесiв та механiзмiв знаходяться сьогоднi в епiцентрi наукових пошукiв полiтологiв, iсторикiв, економiстiв та iнших вчених.