30 років незалежності України. Том 1. До 18 серпня 1991 року

Взагалi «перебудова» – явище непересiчне i феноменальне, цiкаве як у теоретичному, так i у практичному планi, оскiльки в перiод здiйснення комплексу перебудовчих реформ 1985–1991 рокiв вiдбулися кардинальнi змiни та зрушення у суспiльно-полiтичному життi: по-перше, пiд впливом демократизацii та гласностi в надзвичайно короткий термiн вибухоподiбно радикально змiнилися суспiльна атмосфера та погляди громадськостi на владнi структури, суспiльнi вiдносини, мiсце i роль особи в iсторii, на iсторичний процес в цiлому; по-друге, жорстка, чiтко стратифiкована та централiзована командна система, що витримала сталiнськi репресii, потужнi удари Другоi свiтовоi вiйни, складнощi повоенноi вiдбудови, нестабiльнiсть перiоду хрущовськоi лiбералiзацii, брежневський застiй, не змогла пройти стадiю самореформування i порiвняно легко i фактично безкровно здала своi позицii; по-трете, виникли iсторичнi фактори та явища, якi не мали аналогiв у попереднi роки радянськоi доби – неформальнi органiзацii, масова органiзована народна опозицiя, релiгiйний ренесанс, органiзований робiтничий рух, поява представникiв опозицiйноi нацiональноi контрелiти у державних структурах рiзних рiвнiв, полiтичне студентське голодування тощо; по-четверте, суперечливе протiкання перебудовчих реформ в силу обставин дискредитувало та дестабiлiзувало союзнi органи управлiння, вивело з рiвноваги суспiльну свiдомiсть, а повернення iсторичноi правди пробудило нацiональнi почуття широких кiл громадськостi, що врештi-решт створило пiдгрунтя для того, щоб Украiна стала незалежною державою.

Актуальнiсть вивчення проблеми суспiльно-полiтичних трансформацiй в Украiнi 1985–1991 рокiв зумовлена цiлим комплексом чинникiв.

По-перше, оскiльки горбачовська перебудова була варiантом наздоганяючоi системноi суспiльноi модернiзацii, дослiдження ii змiсту, логiки та наслiдкiв становить собою значний iнтерес i у теоретичному аспектi, як спосiб збагачення досвiду самоудосконалення людськоi цивiлiзацii.

У цьому планi особливо цiнним е вивчення специфiки радянськоi моделi реформування другоi половини 80-х рокiв— проведення трансформацiйних процесiв на базi соцiалiстичного способу виробництва, в умовах панування командноi системи, на величезнiй територii з широким спектром етнополiтичних, релiгiйних, культурних особливостей у рiзних регiонах.