Шмуель Йозеф Агнон

Що ж до одного з тисяч переселенцiв – молодого письменника Шмуеля Чачкеса (Агнона), то, як стверджуе Джоан Комей у книзi «Хто е хто в iсторii евреiв», «вони вважали автора представником буржуазii». У своему романi про молодих переселенцiв «Зовсiм недавно» Агнон описав, як праця давала «халуцiм» (пiонерам, активiстам заселення пустинних земель) патрiотичне задоволення, та з iронiею продовжував, що деякi приiхали працювати, iншi, як вiн, – написати про це книгу. Згодом Агнон стверджував: «…В Ерец-Ісраель я не був робiтником, не був подiбним до тих, кого звуть халуцiм i хто самi зводять собi будинки i гризуть зубами землю…» [30, с.

104].

У перший перiод проживання в Палестинi Ш. Й. Чачкес (Агнон) заробляв приватними уроками, працею чиновника «середньоi руки»: секретаря мирового суду, секретаря Ради землi Ізраiлю (прообразу майбутнього парламенту краiни), брав участь у формуваннi адмiнiстративних органiв неiснуючоi еврейськоi держави, що зароджувалась. Окрiм турботи про «хлiб насущний», активно захопився лiтературною працею.

Ш. Й. Чачкес (Агнон), як мовиться, прагнув «зробити себе сам». Так пригадував його в перший перiод проживання в Палестинi (1907–1913) Беньямiн Бреннер, молодший брат еврейського письменника Йосифа Бреннера: «не такий, як iншi еврейськi хлопцi, був юний Агнон. Коли я приходив до нього на заняття нiмецькоi мови, бачив його на пiдлозi, лежачим на животi, а навколо громадилися рiзнi книги: мiдрашi, респонси, талмудичнi трактати, збiрники приказок i прислiв’iв, мудрих висловлювань.

Вiн же лежить i вибирае з них усiлякi красивостi й перлини та виписуе iх до товстого зошита».

На вiдмiну вiд бiльшостi прибульцiв iз Росii, Бiлорусii, Польщi молодий письменник iз Галичини мав iншi культурнi прiоритети. Вiн привiз на Святу землю зразки не росiйськоi, а захiдноукраiнськоi, австрiйськоi, нiмецькоi лiтератур.

2.3. «…Однак у всi часи вiдчував я, неначе народився в Єрусалимi»

У свiтi е, вочевидь, лише одне мiсто, назву якого з особливою пошаною вимовляють у багатьох краiнах люди рiзних вiросповiдань i кольору шкiри.

Це – Єрусалим: мiсто миру, напевно, найзагадковiше мiсце на Землi, яке було й залишаеться мозаiкою релiгiй, культур i звичаiв. Саме Єрусалим, який називають Святим, – мiсто трьох релiгiй: юдаiзму, християнства i мусульманства.

Добре вiдомо, як багато означае для праведного юдея культ Землi обiтованоi та мiста Єрусалим. Вiками вiн був столицею еврейських царств i духовним осередком евреiв усього свiту.