Шмуель Йозеф Агнон

Повагу до евреiв з боку галичан образно передано у 5-му з вiдомих листiв митрополита Андрея Шептицького до матерi пiд назвою «Сара дочка Хаi»: «І завжди, коли я бував у галицьких мiстечках… менi чомусь здавалося, що найбiднiшi мiж бiдними – це жиди… І цi жидiвськi кагали, з яких бiльшiсть була бiднота, були найпобожнiшi… І тому завжди, коли представники кагалу мене вiтали, я, згiдно з iхнiм звичаем, цiлував два пальцi, а цими пальцями доторкався Тори i вiтав представникiв староеврейською мовою…» [4, с.

27].

Найсвiдомiша частина еврейства пiдтримувала нацiонально-визвольнi змагання украiнцiв. Пiсля Жовтневого перевороту еврейськi соцiалiсти на Надднiпрянськiй Украiнi «взяли орiентацiю на утворення украiнськоi самостiйноi держави» [5, с. 78]. Євреi Галичини разом з украiнцями захищали Захiдно-Украiнську Народну Республiку.

Проте минуле у взаеминах украiнцiв i евреiв не було безхмарним. Хоча випадки побутового антисемiтизму зазвичай не позначалися кровопролиттям, траплялося добре i прикре, взаемодопомога й недовiра, прояви антисемiтизму та украiнофобii (ненавистi до украiнцiв, постраху перед ними).

З одного боку, причетнiсть заможноi частини еврейства до визиску наших селян та бiдних мiщан, а з iншого – факти спiвучастi украiнцiв iз загалу прислужникiв нiмецьких окупантiв у винищеннi евреiв, коли розбещена голота не захищала Украiну, а прагнула, попри нiмецького господаря, щось поцупити з еврейського майна. Як мовиться, кожен народ мае право як на своiх героiв, так i на своiх негiдникiв.

Столiттями евреi вносили своi знання i господарський хист у розвиток економiки i культури Украiни. А тисячi украiнських евреiв, емiгрувавши до Ізраiлю, уможливили його вражаючий модерний розвиток. Можна сказати: в Украiнi зродилася душа сучасного Ізраiлю. Навiть у державному гiмнi краiни «Га-Тiква» е рядки вiрша «Наша надiя» еврейського поета з Галичини Нафталi Херца Імбера.

Украiнська земля – батькiвщина великоi кiлькостi евреiв: тут приходили в свiт, кохали, народжували дiтей i помирали чи гинули в пеклi голокосту.

Як наголошували учасники еврейського фестивалю «Лiмуд» у Трускавцi на Львiвщинi (2010 р.), «Украiна – джерело великого щастя i великого нещастя еврейського народу… Проте художня проза письменника Ш. Й. Агнона про щастя евреiв – вихiдцiв з Украiни i Польщi».

Серед евреiв Галичини були дiячi, вiдомi в Украiнi, Ізраiлi та свiтовiй культурi.