Олег Блохін

За ii словами, хлопчиком Олег був дуже компанiйським, дiти його любили. Навчався Блохiн старанно, закiнчив школу легко, без трiйок. Якщо йому треба було iхати на збори, його завжди вiдпускали – знали, що зумiе надолужити.

Алла Анатолiiвна Лакизо була класною керiвницею i в Анатолiя Бишовця, про що iз задоволенням розповiдала Олегу та його однокласникам. Щоправда, Олег Володимирович говорив: навiть цей факт не був для нього визначальним у виборi виду спорту, позаяк iз Бишовцем вони тодi, природно, не спiлкувалися – в 1963/64 навчальному роцi, коли Олег iще був у 4 класi, Анатолiй уже закiнчив школу.

Але протягом кiлькох наступних рокiв Олег, звичайно, заздрив Бишовцю, який вражав своiми успiхами у складi киiвського «Динамо».

«Футбольнi унiверситети»

Чоколiвка була одним iз перших у мiстi районiв, забудованих по вiйнi п’ятиповерховими цегляними будинками – знаменитими «хрущовками». Нинi «хрущовки» здаються застарiлими й малопридатними для житла, але тодi, в 1950-х, така забудова дозволила масi людей, якi тулилися в пiдвалах i комуналках, вiдчути, що таке власна окрема жилплоща.

Для дiтей i пiдлiткiв на Чоколiвцi взагалi було роздолля – багато простору, сади й парки, десятки дворових спортивних майданчикiв, своi вподобанi футбольнi поля.

«Королем» iгор на Чоколiвцi був, без сумнiву, футбол. У безкiнечних дворових футбольних поединках Блохiна тiшила роль форварда, який забивае голи. Втiм, за його власними словами, вболiвальником Олег тодi не був, вiдвiдувати футбольнi матчi не полюбляв – дивитися футбол йому здавалося нудним.

«Футбольнi унiверситети» Олега Блохiна почалися на стадiонi Киiвського iнженерно-будiвельного iнституту, куди хлопчика вперше привела мама. Помiтивши захоплення сина футболом, Катерина Захарiвна вiдвела його до футбольноi секцii кафедри фiзичного виховання та спорту рiдного iнституту. Олег почав регулярно ходити на тренування, та за два тижнi тренер звiльнився, заняття припинились i хлопчаки знову розбрелися по своiх дворах.

Тодi за справу взявся батько.

Щолiта Олег Блохiн, як i багато радянських дiтей, iздив до пiонерського табору. Влiтку 1962 року в пiонерському спортивно-оздоровчому таборi «Ракета» проходила спартакiада. Перше мiсце в турнiрi з футболу посiла команда п’ятого загону, в якiй грав Олег. Так вiн здобув свою першу грамоту за успiхи в футболi. А вже у першi днi вересня 1962 року Володимир Іванович одвiв сина до дитячоi футбольноi школи «Динамо».