Олег Блохін

Юнi спортсмени, пiдготовленi у професiйних клубах, мали вигляд кращий, нiж у динамiвцiв, у iндивiдуальнiй технiцi, в культурi паса, у грi головою (особливо англiйськi клуби), зате радянськi юнiори не поступались iм у принципах органiзацii гри, а деяких суперникiв переважали в атлетичнiй i швидкiснiй пiдготовцi. Це розумiння лишилось у великого футболiста, а потiм i тренера, на все життя.

Алла Анатолiiвна Лакизо, класна керiвниця Блохiна, згадувала, як радiв дев’ятий «Д» клас поiздцi Олега до Францii. А пiсля повернення Блохiн мало не викликав у Алли Анатолiiвни сльози розчулення тим, що кожному однокласнику привiз який-не-будь особливий сувенiр: одному – авторучку, другому – набiр листiвок, третьому – брелок.

У класi було тодi тридцять два учнi (разом з Олегом), i вiн привiз своiм товаришам тридцять один сувенiр! Аллi Анатолiiвнi також дiсталися подарунки – невелика гармонiка iз краевидами Парижа та якась дрiбничка, сплетена iз синельки.[2 - Синелька (зменш. вiд «синель») – бархатистий ворсистий шнурок для вишивання, прикрашання жiночого одягу, головних уборiв тощо. ] «А що ти привiз матерi?» – запитала вона Олега. «Точно таку ж, – вiдповiв вiн. – Хотiв мамi купити французькi парфуми, кинувся, а грошей уже немае». Алла Анатолiiвна була знайома з деякими хлопцями з юнацькоi команди «Динамо», й вони розповiли iй, що в Парижi Блохiн потратив на сувенiри всi грошi.

Очевидно, якраз пiсля турнiру в Круа на Блохiна вперше звернуло увагу керiвництво юнацькоi збiрноi СРСР, яку тодi очолював один iз найвидатнiших тренерiв свiтового юнацького футболу Євген Лядiн.

Головна особливiсть i труднiсть тренерськоi роботи в юнацькiй збiрнiй полягали в тому, що наставнику щороку доводилось усе починати заново: вiковий ценз – вiсiмнадцять рокiв – був граничним для гравцiв його команди. Тiльки тренеру, що мае особливу прозiрливiсть, дано побачити в юнiорi майбутнього майстра, i Лядiн мав такий дар у повнiй мiрi. Радянському спорту невимовно пощастило, що саме Лядiн у другiй половинi 1960-х – на початку 1970-х рокiв опинився на своему мiсцi: через його руки пройшло багато гравцiв, якi стали потiм визнаними майстрами вiтчизняного футболу.

З-помiж них був i Олег Блохiн.

Пiд керiвництвом Євгена Лядiна юнацька збiрна СРСР двiчi поспiль – 1966-го та 1967-го – вигравала Юнiорський турнiр УЄФА (саме таку офiцiйну назву мав до 1980 року юнацький чемпiонат Європи з футболу), а 1969 року стала срiбним призером европейськоi юнацькоi першостi.