Олег Блохін

Володимира перевели до Харкiвського вiйськово-авiацiйного училища льотчикiв-спостерiгачiв i штурманiв, але було лiквiдоване i воно. Тому закiнчував Володимир Іванович уже Харкiвське училище хiмiчного захисту Червоноi армii, пiсля чого служив у Киргизii та в Узбекистанi.

22 червня 1941 року, коли Володимиру Блохiну ще не виповнилося й дев’ятнадцяти, почалася Велика Вiтчизняна вiйна. Протягом тижня було сформовано зведений полк, у якому Блохiн дiстав посаду начальника полковоi хiмiчноi служби, вiдповiдального за стан хiмiчного захисту частини.

Полк перекинули на Ленiнградський фронт, де Володимир Іванович i прослужив аж до кiнця вiйни, демобiлiзувавшись у званнi капiтана.

Ленiнград перебував у блокадi. Як згадував Володимир Блохiн, iсти не мали зовсiм нiчого – нi м’яса, нi яець, нi масла. Кухарi готували котлети з картопляного лушпиння. Щоправда, кожного дня давали випити 100 грамiв, але тiльки якщо солдат перебував на передовiй. На вiдпочинку було «не положено».

Радянським вiйськам було дано наказ тiльки оборонятися й нi в якому разi не наступати.

Тому солдати перебували на передовiй, яка проходила по Пулковських висотах, позмiнно: частина з них вiдпочивала на територii авторемонтного заводу, за п’ять-шiсть кiлометрiв од Пулкова. На вiдпочинку питання пiдтримки бойового духу солдатiв, ослаблених постiйним голодом i холодом, поставало особливо гостро. Тодi, згадавши свiй досвiд участi в дитячому ансамблi Александрова, Володимир Блохiн запропонував командуванню частини органiзувати ансамбль пiснi й танцю. Командир полку видiлив 40 бiйцiв, i цим ансамблем Блохiн керував до кiнця вiйни.

1944 року до полку, в якому служив Володимир Іванович, прикрiпили деяких провiдних спортсменiв краiни, призваних на дiйсну вiйськову службу. Начальником фiзпiдготовки полку став харкiв’янин Василь Сох, чемпiон СРСР у бiгу на 400 метрiв. Мiж Сохом i Блохiним зав’язалася дружба, i Василь разом зi своею дружиною, також вiдомою бiгункою, часто приходили до Володимира в гостi.

Одного разу з ними прийшла iхня подруга – невеликого зросту, кирпата, дуже рухлива старшина Катя Адаменко, полковий каптенармус.

Катерина Захарiвна Адаменко, мати Олега Блохiна, народилася 7 листопада 1918 року в селi Небратi Бородянського району на Киiвщинi. Вона була одинадцятою дитиною в сiм’i (всього вижило восьмеро). Як згадував Олег Блохiн, його дiд по материнськiй лiнii був розсудливим, тихим, статечним, кремезним чоловiком.