Олег Блохін

Влiтку малий Олег гасав у цих заростях, а взимку злiтав iз найкрутiших схилiв на лижах. Казали, що за цiею ознакою Катерину Захарiвну впiзнавали на вулицi – це, мовляв, мати того малого в кожушку, який iз таких гiрок спускаеться, де навiть дорослi бояться.

У Блохiних тодi жила нiмецька вiвчарка на кличку Джек, iз якою Олег часто гуляв. Узимку батьки запрягали Джека в санчата, що мчали хлопчика по першому пухнастому снiгу.

Олег Володимирович згадував, що в сiм’i не заведено було говорити про одяг, про речi.

Нi вiн, нi його старший брат Микола (син Катерини Захарiвни вiд першого шлюбу) нiколи не зловживали такими звичними для багатьох дiтей словами «хочу» або «купи». Батьки купували iм тiльки найнеобхiднiше, надмiрностей в iграшках i речах вони не знали. Лиш одного разу Олег порушив це правило. Коли вiн навчався в дев’ятому класi, Катерина Захарiвна хотiла купити синовi зимове пальто. Але якраз тодi в моду входили нейлоновi куртки, i це була мрiя Олега. Йому дуже хотiлося мати вигляд сучасного дорослого хлопця. Мати зрозумiла це й подарувала синовi таку куртку. Олег був од щастя на сьомому небi.

Микола та Олег Блохiни, незважаючи на тринадцятилiтню рiзницю у вiцi, дуже дружнi з самого дитинства. За спогадами Олега, в дитинствi в нього не було друга ближчого та вiрнiшого, нiж старший брат, який завжди здавався йому найсильнiшим i найспритнiшим. Микола слiдкував за молодшим братом, терпiв усi його пустощi й витiвки, охоче грав iз ним у дворi у футбол, катався на лижах i санчатах, ходив iз ним до зоопарку, на стадiон.

Найрадiснiшим i найбiльшим святом у домi Блохiних був день народження Катерини Захарiвни. За неписаним законом, Олегу та Миколi дозволялася найприемнiша з робiт: вони дiставали з-за скла серванта кубки, здобутi мамою за багато рокiв ii спортивноi кар’ери, – з вишуканим палехським мереженням, iз срiбною в’яззю, литi й на тоненьких нiжках, з любов’ю прикрашенi накладними медалями на спортивнi сюжети. Дiти виставляли цi релiквii на стiл i стiльцi та, озброiвшись коробочкою зубного порошку й набором фланелевих клаптикiв, бралися до роботи.

Потiм кубки обережно помiщалися за скло.

До дня народження готували спецiальну концертну програму. Окрасою ii були частiвки, присвяченi Катеринi Захарiвнi та складенi Олегом удвох iз братом, i акробатична феерiя – вона розiгрувалася на ковдрi, спецiально розстеленiй на пiдлозi. Єдине, що затьмарювало свято, так це вiдсутнiсть власного музичного супроводу.