Книга Розчарування. 1977–1990

Венiамiн Матвiйович замислено пожував губами й iронiчно мовив:

– Ач який спостережливий… То чого ж тобi треба, Спарику?

Вiн прекрасно знав, що хлопчина терпiти не може, коли його отак називають, проте утриматися вiд глузування не мiг. Спартак завжди був не за вiком розумним, надмiрно логiчним i занадто спостережливим. Дiти в його вiцi такими не бувають… просто не повиннi бути! Тому Венiамiну Матвiйовичу завжди хотiлося дражнити, так чи iнакше пiд’юджувати маленького розумаку, намагатися вивести його з рiвноваги i показати iстинну, притаманну його дитячому вiку мармизку.

– Менi потрiбно, щоб тiтка Дора чи тiтка Брушка позичили мiдний тазик для варення. Мама Гатя дуже просить.

Ну так, звiсно: вiд «Спарика» у малого помiтно тiпнулися губи, проте в iншому вiн залишився незворушним. От же ж удавальник!..

– На жаль, моя Дора поiхала до Охтирки до знайомих. А мама на базар пiшла, ii також немае вдома.

– А хоча б Рина е?

– Рини також нема.

– А хiба ви не можете позичити менi тазик? Це ж лише позичити…

Про те, що у сiмейства Рiзбергiв е старовинний мiдний тазик, в якому дуже зручно варити варення, знали всi сусiди з iхнього двору. Знали аж з повоенних часiв, коли мати Венiамiна Матвiйовича – тiтка Брушка – варила в ньому на продаж iриски та козинаки, а ii чоловiк – одноногий iнвалiд вiйни Матвiй Янкелевич – збував саморобнi цукерки через iнвалiдську артiль «Солодке життя».

Тепер же тiтка Брушка мирно доживае свiй вiк, Венiамiн Матвiйович працюе на заводi Ломоносова[3 - Киiвський фармацевтичний завод iм. М. В. Ломоносова, заснований у 1925 роцi. Нинi – ПАТ «Фармак».], його дружина тiтка Дора – на меблевiй фабрицi, iхня старша дочка вже замiжня, молодша Рина навчаеться у Киiвському художньому технiкумi[4 - Нинi – Мистецький коледж художнього моделювання та дизайну.]. Однак про знаменитий мiдний тазик Рiзбергiв i досi пам’ятае весь двiр.

– Звiсно, можу, – мовив Венiамiн Матвiйович, – однак менi хочеться дiзнатись, яке варення твоя мама збираеться варити?

– Знаете, у мене немае часу на те, щоб…

– Спарику, i чого це ти такий занудний?! От поясни, чого?! – власник заповiтного тазика щосили вдавав серйознiсть.

– Бо мамi Гатi треба варення варити, а нема в чому.