Книга Розчарування. 1977–1990

Однак Венiамiн Матвiйович хоч як намагався дуркувати у притаманному йому стилi, та все ж сказав Спартаковi дуже важливу рiч: «Не вийде з тебе письменника. Такi патякала, як ти, довго не живуть». Почувши це, хлопець одразу ж запосмiхався, бо згадав рядки з вiдомоi пiснi Висоцького:

И нож в него! Но счастлив он висеть на острие,

Зарезанный за то, что был опасен!..

І бажав сусiда того чи не бажав, але тим самим вiдповiв на запитання, що стояло руба перед Спартаком щонайменше протягом пiвроку. Все почалося на його день народження – 4 сiчня.

Оскiльки iхня сусiдка вийшла замiж, перетворилася на Клару Мусiiвну Алфьорову-Габель та переiхала жити до свого шляхетного чоловiка з «мужицького» Подолу на «панський» Печерськ, Спартак дiстав можливiсть уперше в життi збирати в окремiй тепер квартирi яку завгодно кiлькiсть друзiв. І все це – пiд чудовою ялиночкою…

Отож прикрашаючи ялинку напередоднi Нового 1977 року, перебираючи старi розмальованi кульки та гiрлянди, мама Гатя раптом вдарилася у спогади.

Найвидатнiше мiсце з-помiж iнших займала iсторiя про те, як iй «по блату» дiсталася особлива «космiчна» гiрлянда. І вона защебетала тi самi традицiйнi нiсенiтницi, якi повторювала щороку:

– О-о-ой, а поглянь-но, якi красивi двигуни на крильцях цiеi ракети!.. А якi крильця у цього супутника!.. А оце ж твоя улюблена зiрочка!.. Ти пам’ятаеш, як був маленьким i думав, що вся гiрлянда зроблена iз застиглоi карамелi?! А потiм хтось пошуткував, нiбито Мiсяць зроблений iз нiздрюватого сиру! Пам’ятаеш, мiй хлопчику, дитинко моя люба?.

.

Спартака завжди неймовiрно бiсило, коли дорослi розмовляли з ним у пестливому тонi. Навiть якщо це робила матуся. Та мало що було у далекому дитинствi?! Зате тепер вiн знав що «двигуни» на крильцях ракет насправдi е антифлатерними вантажами i що лiпити iх на моделi космiчних ракет безглуздо. На крила лiтакiв i стабiлiзатори зенiтних ракет – будь ласка, а на ракети космiчнi – тьху!.. Знав хлопець також, що у супутника не «крильця», а сонячнi панелi.

І що зiрки не з карамелi, а з водню й гелiю. А також мiг би розповiсти, з яких мiнералiв складаеться мiсячний грунт. От тiльки мама Гатя завжди зупиняла його просторiкування:

– Ой, та я знаю, що ти розумний, як ходяча енциклопедiя! Я ж просто хотiла згадати, яким ти був маленьким, а ти менi лекцii читаеш.

Отож у розмовах з мамою завжди доводилося стримувати себе, щоб не наговорити зайвих речей, на якi дорослi незмiнно ображалися.