Книга Розчарування. 1977–1990

А ви приперлися аж пiсля обiду! Я тут на одну нараду встиг сходити i на другу йти збирався, а ви менi з’явилися! Здрасьтi-мардасьтi, я вся така хороша-хороша!.. От чого так, га?

Аглая розгублено мовчала. Почекавши трохи, чоловiк тихенько зiтхнув i продовжив трохи iншим, лагiднiшим тоном:

– Утiм, з’явилася, то й з’явилася, чорти тебе не вхопили. Ти менi краще от що скажи: що можеш розповiсти про те, коли востанне бачилася зi своiм старшим сином, з Герасимом Амосовичем Дунцем, i з невiсткою Дунець Надiею Демидiвною, яка в дiвоцтвi Нехай була?

– А-а-а… коли?.

. То же ж… аж… – вона безладно замахала руками, пiсля чого нарештi мовила: – То як вони в Канаду вiд’iхали, тодi й бачилися востанне. А що?

– Тут я запитую, а ти вiдповiдаеш, ясно?! – гримнув господар кабiнету, але одразу змiнивши гнiв на милiсть, мовив уже спокiйним голосом: – Ну гаразд, громадянко Дунець, гаразд. Тут тобi радiсть сталася: листа з Канади прислав старший твiй, бувший наш громадянин Дунець Герасим Амосович…

– Листа?! Менi?!

Позабувши про все на свiтi, Аглая зробила крок уперед, розчулено притиснувши руки до грудей, проте була зупинена насмiшкуватим, навiть знущальним зауваженням:

– Ну, не менi ж!.

. Але не переймайтеся, листа того ви не отримаете.

– Як це?!

– А отак. А раптом там щось зашифроване, га?! Секретнi iнструкцii тобi, як дiяти проти нашоi рiдноi радянськоi влади, наприклад.

– А-а-а… як це?.. – бiдолашна жiнка не вiрила власним вухам.

– Отож i ми хочемо знати, як, – обтрусивши неiснуючий пил з бездоганного попелясто-сiрого костюму, мовив спокiйно чоловiк. – А тому нашi спецiалiсти вже взяли того листа в роботу i не вiддадуть тобi, аж доки все не розшифрують.

– А що ж там роз… розшиф… розбирати?..

У горопашноi жiнки аж язик заплiтався вiд напруги.

– Та кажу ж тобi, що це й ми також хочемо дiзнатися, якi такi iнструкцii твiй старший син тобi з Канади вiдправив. Канада ж – вона ж краiна НАТО.

Ворожа нам краiна, ти мене розумiеш?! А всi краiни НАТО тiльки про те й думають, як би нам напаскудити. Отож iнструкцii тобi у листi таки мають надiйти… бо не надiйти нiяк не можуть.

– А-а-а… коли цi спецiалiсти вашi… Коли вони розберуться, що нiчого такого в листi вiд Гарася нема?

– Та-та-та, а-ля-ля, а-ля-ля! Отак-от просто р-р-раз – i нема нiчого! Так?

– Так…

– А от i нi!!! – господар кабiнету навiть пiдскочив немов укушений.