Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

А що?

– А зi спiнiнгом вправляешся?

– Та так, закидушку на пару гачкiв поставити, не бiльше.

– А на блесну рибалиш? А з моторного човна?..

– Нi.

– Слаба-а-ак, – скроiв невдоволену мармизу Кудрiн i оголосив, що дуже поважае людей, поведених на риболовлi. Мовляв, за його спостереженнями, гарнi рибалки зазвичай е уважними до деталей, сумлiнними працiвниками й ретельними виконавцями. Тим не менш, дiзнавшись, що Спартак майстерно в’яже булiнь – махнув рукою:

– Гаразд, згодиться. «Боцману» я довiряю, вiн в людях розбираеться.

А коли НФ-оповiдання молодого письменника С. Сивака потроху почали друкуватися в киiвськiй газетi «Молода гвардiя», визнав остаточно:

– Ну точно наш чоловiк.

І негайно зiзнався, що в молодi роки керiвник однiеi з груп iхньоi лабораторii – Дем’ян Лукич «бавився вiршатами». Й навiть написав двовiрш, що буквально обезсмертив його iм’я серед «патонiвцiв»:

В сварное шво уткнув свое хлебало,

Стоял наш шеф и думал чем попало.

Неабияка перевага цього поетичного шедевру полягала в тому, що замiсть словосполучення «наш шеф» можна було легко пiдставляти якесь iм’я чи прiзвище, наприклад: «…Стоял Патон и думал чем попало», «…Стоял Кучук[10 - Сергiй Кучук-Яценко – украiнський науковець у галузi зварювання, академiк, з 1986 року – заступник директора ІЕЗ iм.

Патона.] и думал чем попало», «…Стоял Кудрин и думал чем попало», «…Стоял Лукич и думал чем попало», «…Стоял Спартак и думал чем попало», «…Стоял Бугай и думал чем попало» – i так до нескiнченностi.

Ба навiть «…Стоял Дядь-Юр и думал чем попало» теж вписувалося в загальний ряд, хоча корiнний житель Великоi Мотовилiвки – дядя Юра, як майстер-зварювальник екстра-класу, перебував в лабораторii на особливому рахунку. І згiдно зi штатним розписом, йому доводилося не стiльки думати, скiльки руками працювати.

Тим не менш, молодий науковець Спартак Андрiйович Сивак, з усiма своiми примхами та нереалiзованими письменницькими амбiцiями, дуже добре вписався у невеличкий, однак мiцно спаяний колектив лабораторii.

І те, що було задумано здiйснити сьогоднi, у «Friday the 13

»[11 - Культовий американський фiльм жахiв режисера Шона Каннiнгема, що користувався шаленою популярiстю як в СРСР доби «пiзньоi перебудови», так i в пострадянський перiод.] – безумовно, не вдалося б без того, що iншi спiвробiтники погодилися милостиво заплющити очi на його тривалу вiдсутнiсть на роботi.