Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

– А чого ж боятися, коли всерединi тебе й без того на камеру пишуть?!

– І те вiрно… Ну гаразд. І про що ж люди говорили?

– Та про всяке рiзне! Якийсь хлопчисько зайшов i ляпнув: «Ну от, потрапив я в БУДКУ ГЛАСНОСТІ! Передаю всiм привiт. З привiтом, Дуся, я – Маруся! Отак от».

– Прид-дур-рок-к!.. – з придиханням мовив Курлика.

– Молоде, зелене. Засране, – Бiдосик знизав плечима. – Вояки якiсь заходили – от вони добре сказали. Мовляв, подiлилися ми кордонами на рiзнi держави, були одним цiлим, зараз у кожного армiя своя.

От я, каже – росiянин. То що, невже я дивитимусь в оптичний прицiл на своiх вчорашнiх товаришiв – на украiнцiв, бiлорусiв, казахiв?.. Ми ж служили разом!..

– Маячня! – рiзко видихнув Курлика.

– Так, маячня. А iнший вояка сказав iще конкретнiше: Єльцин, каже, Кравчук i Шушкевич – вони, каже, зрадники Батькiвщини! Передiлили нас кордонами, паскуди!.. Їх би, каже, зiбрати усiх – i пiд суд!..

– А ти?..

– А я!.. – Бiдосик випнув груди колесом. – А я, коли до мене черга дiйшла, встав перед камерою i кажу: дорогi товаришi, вiтаю усiх вас… весь наш Радянський Союз i весь наш единий радянський народ iз нашою Великою Радянською Перемогою над фашистською Нiмеччиною у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi! Саме ми врятували свiт вiд «коричневоi чуми» – честь нам i слава!.

. Батькам нашим i дiдам, якi зламали хребта фашистськiй гiдрi!..

– Так i сказав?!

– Так i сказав, щоб ти не сумнiвався! Це ж саме пiд Дев’яте Травня було, а цьогорiч була рiвно сорок сьома рiчниця Перемоги!.

. Отож i сказав. І нехай всi чують, усi знають!..

– О-о-о-о! Це я й хотiв почути! І то е найкращий подарунок менi на день народження… Дякую тобi, дорогенький!

І Курлика з Бiдосиком обiйнялися та з глибоко урочистим почуттям тричi, «по-брежневськи» розцiлувалися. Чи то в губи, чи то «в десна» – неважливо!.. Головне ж бо – це традицii дотримуватися.

Туристично-оздоровчий комплекс «Судак», вул. Ленiна, № 89, Судак, АР Крим, 9 серпня 1992 року

Як i бiльшiсть вiдпочивальникiв, Руслан i Роберт вiдправилися на море, бо водичка ввечерi тепленька й лагiдна, немов парне молоко!.

. Натомiсть Лiдiя з Касимом залишилися в холi, щоб разом з усiма охочими подивитися трансляцiю з урочистого закриття XXV лiтньоi Олiмпiади в Барселонi.

Турсунови скромно сидiли на м’якому диванчику позаду iнших. Спостерiгаючи за шикарною церемонiею, вони не обмiнялися жодним словом. Адже й без слiв кожен з них прекрасно знав, про що думае iнший.