Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

По-перше, ii чоловiк Андрiй як син розстрiляного «ворога народу» все життя боявся, що iх усiх рано чи пiзно таки розстрiляе КДБ… чи як там ця «контора» звалася в незалежнiй Украiнi?! СБУ, здаеться… Отож боявся Андрiй цього iхнього СБУ, боявся – i добоявся: торiк небораку вхопив трансмуральний iнфаркт, i тепер цей колись дужий красень сидiв удома на мiзернiй пенсii за iнвалiднiстю – постарiлий, посивiлий, не потрiбний нiкому, окрiм дружини й сина. Сидiв i ковтав тоннами лiки, навiть влiтку кутаючись у щось тепле, бо послаблене аневризмами серце, об’ем якого збiльшився утричi, ледь-ледь забезпечувало кровообiг в органiзмi.

Леонiд Самсонович i ранiше не надто поважав цього, з дозволу сказати, «чоловiка», який пiшов жити у прийми в подiльську квартиру, успадковану Агатою вiд батькiв, а не заробив на житло самостiйно. Тепер же поважав ще менше. Тодi з якоi радостi розмовляти з сестрою в його присутностi?!

По-друге, в подiльськiй квартирi його дружина Лiя зараз пакувала валiзи, оскiльки iхнi квитки були на пiслязавтра.

Можна було на прощання зводити Агату до ресторану чи принаймнi до якогось кафе. Непоганий варiант, звiсно… Але враховуючи те, що ця дурепа була охрещена, вискочила замiж за свого Андрiя, а тепер не бажае кинути його, як це зробили Інга-Едiт та Евелiна-Елiана… Та ще й ii брехливий боягузливий вилупок Спартак абсолютно вдався як у свою мамуню, так i в свого мерзенного татуся!.. Звiсно, за таких умов вести сестричку навiть у найдешевший «кабак» не хотiлося.

Хоча грошi у Леонiда Самсоновича були. Недарма ж бо вiн просидiв стiльки рокiв у Запорiжжi, вiдправивши до Ізраiлю поперед себе обох дочок!.. Адже йому треба було продати (звiсно – з максимальною вигодою!) квартиру свою, квартири Інги-Едiт та Евелiни-Елiани, свою розкiшну дачу, своi «Жигулi», а також автiвки, вiдiбранi у вiдставних зятькiв… а також три гаражi… а також купу речей. А що не вдалося продати – те було запаковано в контейнери й вiдправлено до нового мiсця проживання сiмейства Литвакiв.

Єдине, що не вдалося продати, – це антикварне видання «Історii евреiв з давнiших вiкiв до теперiшнього часу» Генрiха Греца, в якому бракувало одного тома, та ще двi огромезнi валiзи книжок, якi Спартак забрав собi. Ну, нехай цей вихрест тiшиться, доки його не повiсили на Хрещатику!..

Але все ж таки, де можна було серйозно поговорити з Агатою?!

Леонiд Самсонович не мав найменшого уявлення про це.