Книга Застою. 1965–1976

А працiвницi трикотажноi фабрики, знiяковiвши, не знали, про що запитувати такого знаменитого чоловiка!..

– Ну, то що ж менi вам сказати, товаришi трикотажницi… Прекраснi костюми для нас, для радянських космонавтiв ви робите! За що вам велика подяка вiд усiх нас, хто в костюмах цих працюе.

Зрозумiвши, що пауза затягуеться понад всяку розумну мiру, Гагарiн заговорив першим. І цим врятував ситуацiю.

– О-о-ой, та невже?.. Дуже приемно!.. Та як же ж для вас не постаратися, коли ви там!.. – загомонiли працiвницi врiзнобiй.

А одна з них, раптом набравшись смiливостi, запитала:

– Мабуть, там, у Космосi, холодно, так?

Насправдi ii цiкавило зовсiм iнше. Проте напередоднi товариш парторг фабрики суворо застерiг вiд «рiзних дурниць» i вияву «бабських iнтересiв». Адже Космонавт № 1 належить усьому радянському народовi!.. І додав суворо: «Отож щоб нiяка менi дурепа не спитала раптом, одружений товариш Гагарiн[23 - Юрiй Гагарiн одружився з Валентиною Горячевою ще в 1957 роцi, дочки Олена i Галина у подружжя народилися в 1959 i 1961 роках.

Однак через тотальну засекреченiсть в СРСР всього, пов’язаного з Космiчною програмою, пересiчнi громадяни про подiбнi речi не знали.] чи нi? Краще про природу i погоду спитайте, про те, подобаеться йому мiсто чи нi. Щоб усе менi пройшло гладенько!»

Ослухатися парторга – собi ж дорожче… Довелось запитувати про погоду i природу. Космiчну…

– Температура в Космосi мiнус двiстi сiмдесят три градуси чи близька до того, – не моргнувши оком, вiдповiв Гагарiн.

– Ого, до чого ж холодно! А хiба ж стiльки бувае?! – здивувалися трикотажницi. А та, яка запитала першою, поцiкавилася:

– А якщо раптом мiнус двiстi сiмдесят чотири?

– От цього вже бути не може, – м’яко заперечив високий гiсть, – бо це вже нижче абсолютного нуля, який на те й абсолютний… Однак не переживайте, чудовi костюми, виготовленi на вашiй фабрицi, зiгрiють нас навiть при мiнус двiстi сiмдесяти трьох градусах.

Це не проблема.

Працiвницi почали здивовано перезиратися мiж собою. Й лише зрозумiвши, що Космонавт № 1 жартуе, розсмiялися та дружно зааплодували. Гiсть же сяяв знаменитою посмiшкою на всi боки.

– Ну гаразд, товаришi трикотажницi, нам далi треба… – почав директор фабрики, проте рiшуча працiвниця все ж таки наважилася:

– Товаришу Гагарiн, а можна вас спитати про дещо особисте?

– Товаришко Заремба, я ж попереджав!..