Георгій Нарбут

Батько Нарбутiв, Іван Якович – дворянин, випускник фiзико-математичного факультету Киiвського унiверситету, дрiбний помiщик, мало цiкавився вихованням дiтей, повнiстю переклавши цю справу на плечi дружини Неонiли Миколаiвни Махнович, дочки священника.

На батькiвському хуторi Георгiй прожив до дев’яти рокiв. 1896-го його вiддали до пiдготовчого класу Глухiвськоi гiмназii, яку вiн закiнчив 1906 року.

Як розповiдае у своiх спогадах сам Георгiй Нарбут, тодi вiн вперше побачив мiсто. У Глуховi, багатому на пам’ятки минулого, старовиннi собори, зароджуеться його захоплення архiтектурою.

Однокласником Нарбута по Глухiвськiй гiмназii був Федiр Ернст – згодом вiдомий мистецтвознавець, а також збирач i дослiдник творчоi спадщини свого шкiльного друга.

Ще на початку навчання в гiмназii, як згадуе Ернст, у Нарбута одночасно проявилося зачарування мистецтвом та природою. З великою терплячiстю вiн змальовував рослини з усiма деталями, комах. Особливо любив збирати колекцii малюнкiв великих метеликiв, у яких тонко декорованi крильця.

Потiм це буде помiтно показано в його роботах. Варто хоча б згадати iлюстрацiю до байки Крилова «Бабка i Мураха», створену в найнiжнiших вiдтiнках акварелi. Фарби такi прозорi, що часом здаеться, нiби художник не намалював, а прилiпив бабцi справжнi тонкi, блискучi, прозорi крильця.

Георгiй любив подовгу вдивлятися в мальовничi краевиди, а потiм творчо компонував iх з уяви, маючи рiдкiсну пам’ять i здiбнiсть чудово схоплювати все характерне й головне.

Трохи згодом ця любов до природи також проявить себе в оформленнi багатьох казок.

«З малих рокiв, скiльки я себе пам’ятаю, мене тягнуло до малювання. За вiдсутностi фарб, яких я й не бачив, поки не потрапив в гiмназiю, i олiвцiв, я використовував кольоровий папiр: вирiзав ножицями i клеiв клейстером з тiста». Дослiдники творчостi Нарбута стверджують, що саме це дитяче захоплення сприяло формуванню у майбутнього художника «силуетного мислення».

Першi спогади про перебування в гiмназii в Нарбута не дуже приемнi – замiсть того, щоб розпочати заняття, вiн захворiв на кiр.

Та й загалом Георгiй, попри старання матерi, яка запрошувала допомагати iй у дошкiльному вихованнi дiтей учителя iз сусiднього села, не був на належному рiвнi пiдготовлений до навчання у гiмназii, тож залишався у першому i другому класах по два роки. Серед улюблених предметiв хлопчика – iсторiя та словеснiсть, математику вiн не любив, як i уроки малювання.