Чорний яр

Петро Дем'янович, як i годиться синовi, час вiд часу провiдуе старого, але при зустрiчах щораз виникае прикра для обох полемiка, щораз мусиш захищати вiд нападок свою греблю, що лягла мiж вами, нiби смуга вiдчуження… Якось батько в присутностi родичiв розповiв пiд час вечерi, що мати, бувши вже тяжко хворою, коли цiлi днi iй, обмощенiй подушками, доводилось лежати на верандi, першою помiтила, що пiсля того, як Чорний яр було перегороджено, як отой самий синiв «Асуан» затулив клапоть неба на горi, сонце для низових людей стало заходити на якусь часину ранiше, отже, свiтлового дня поменшилося для них i для твоеi мами теж! І хоч навряд чи хотiла вона своею кволою скаргою дорiкнути синовi, але з батькових уст це подавалось саме як докiр, як грiх тяжкий, непрощенний… Глибоко вражений почутим, з тягарем провини на душi, Петро Дем'янович вирiшив сам, з хронометром у руцi, перевiрити скаргу покiйноi матерi, i виявилось, що вона казала правду, сонце пiсля зведення споруди стало зникати в кiнцi яру справдi на якiсь секунди ранiше звичайного, i хоча йшлося про втрату свiтла мiзерну, про якiсь там миттевостi, але ж факт залишався фактом… Тiльки чи достатня це пiдстава, тату, щоб вам, при стороннiх, та ще й з посиланням на дорогу нашу матусю, нападати на те найвартiснiше, що ваш син у життi воздвиг? Припустимо, батько не може змиритися з втратою якихось там секунд свiтлового дня, з втратою такого звичного для себе краевиду, але ж i сестра Полiна Дем'янiвна, шкiльна вчителька, з ним заодно, щоправда, це в ii дусi, щораз у сутичках iз старосвiтчиною вона опиняеться по той бiк барикад!.

– Енергiю твою визнаю, Петре, – казала нещодавно, – але як ти мiг знехтувати думку всiх тих, хто пiд яром живе? Кому над головою мiльйони тонн багнюки нависло? А майбутне твое чортове колесо – для кого воно?

– Для людей!

– Для яких?

– Для реально iснуючих.

– Якби ж то ради реальних… Інодi здаеться, брате, нiби ти бiльше про якихось людей абстрактних пiклуешся… І за абстракцiями нас, живих, не бачиш!..

Ось такi речi доводиться вислуховувати. І вiд кого? Вiд найближчоi рiднi!..