Прапороносці

Видно, багато спеки перенесла ця жилава шия! Уламок снаряда, розiтнувши бiйцевi руку вище лiктя утворив двi рванi губи, i з них, як iз джерела, била ясна кров, стiкаючи по лiктю на землю. Блаженко, моргаючи довгими вусами, розгублено дивився на свою кров.

– Кiстка цiла, – заспокоiв його Денис, перев'язуючи

– Болить? – спитав Черниш.

– Нi, не болить, – вiдповiв поранений. – Тiльки кровi шкода. Бач, скiльки задаремно дзюрить! Денисе, хутчiй! – пiдгонив вiн молодшого брата. Хоча Денис був уже гвардii ефрейтор i цiнився серед командирiв вище, нiж Роман, проте мiж ними ще жили стосунки сiмейноi iерархii, i Денис мовчазно корився старшому братовi, як батьковi.

– Швидше, i в санвзвод! – наказав Черниш, якому стало раптом не по собi. Вiн вiдчував, що i його може поранити або вбити. Згадка про санвзвод вкрай збентежила обох Блаженкiв.

– Товаришу командир… Товаришу командир, – заговорили вони разом.

– Дуже вас прошу, – благав поранений, – не женiть мене звiдси в санвзвод… І лейтенантовi Сагайдi зараз не кажiть…

Черниш нiчого не розумiв.

– Чому?

– Воно тут заживе… Загоiться. Присохне… Я все буду робити, як i всi… Чи на пост, чи й стрiляти…

– Але ж там швидше вилiкують?!

– Ой, не треба, товаришу командир!.. Дуже вас прошу, не одправляйте! – На загорiлому зморшкуватому обличчi Блаженна з'явився справжнiй страх. Вуса його жалiбно обвисли. – Тут ось мiй брат… Вiн у колгоспi ветсанiтаром був…

– Я сам його вилiкую, – твердо пiдтримав Денис брата.

– Тут усi нашi… А там вилiкують i кудись зашлють… Сюди не попаду.

– А якщо зараження?

– Не буде, – запевнив Денис. – У мене е всякi медикаменти i корiння.

– Дивiться.

Черниш поставив заряджаючим iншого бiйця, а Блаженковi наказав iти в блiндаж. Боець розчулено хлипнув:

– Спасибi… Щасти вам, товаришу командир. Цей Блаженко мав дуже м'яке i чуле серце.

IX

Час артилерiйськоi пiдготовки кiнчився, i пекельний гуркiт поволi стихав, влягався, як влягаеться море, розбурхане штормом.

– На Яссах!

– Значить, по всьому фронту!

Було радiсно, що гуде по всьому фронту.

Дим. над висотою поступово розходився, i крiзь рудi хмари почали знову випливати окремi шматки висоти. Вся вона була переорана, перерита за годину. Дивним було, що вона ще iснувала.