Справжня історія Стародавнього світу

Керамiчна посудина неолiтичноi культури Дзьомон (Токiйський нацiональний музей)

Гончарство i ткацтво стали одними з перших ремесел. Первiснi гончарi та ткалi зазвичай поеднували свое ремесло iз заняттям землеробством чи скотарством. Але згодом з’явилися люди, для яких ремесло стало головним, ба навiть единим заняттям, – ремiсники. Вони виготовляли тканини чи посуду значно бiльше, анiж було потрiбно в iхньому власному господарствi, i просто обмiнювали надлишки своiх виробiв на хлiб, сир чи м’ясо у родичiв або сусiдiв.

Речi, призначенi не для власного вжитку, а для обмiну, зазвичай називають товарами.

Обмiнювалися мiж собою й окремi громади, адже навiть поклади глини, придатноi для виготовлення посуду, зустрiчаються не всюди. Що вже казати про сiль чи кремiнь – цей камiнь був найкращим для виробництва знарядь працi. Звiсно, хлiбороби, скотарi чи ремiсники не мали часу й сил для мандрiвок i пошукiв потрiбних виробiв, тому згодом цю справу взяли на себе посередники – торгiвцi.

А обмiн перетворився на окреме заняття – торгiвлю. Щоб полегшити обмiн, торгiвцi з часом почали визначати цiну окремих товарiв, прирiвнюючи iхню вартiсть до певноi кiлькостi черепашок, шкiр тварин або ж мiр зерна.

Становлення патрiархального суспiльства

1. Початок доби металiв. Чим бiльше у давнiх людей було знарядь працi, чим досконалiшими вони ставали, то бiльше було потрiбно матерiалу для iхнього виробництва. Але з часом запаси кременя почали вичерпуватися.

Наприкiнцi неолiту дiставати його доводилося навiть з-пiд землi, викопуючи глибокi ями – шахти, стiнки яких будь-якого моменту могли завалитися, поховавши пiд собою копачiв.

Шахта неолiтичноi доби в Валькенбурзi

Шукали люди i те, чим можна замiнити кремiнь. У цих пошуках вони звернули увагу на дивнi камiнцi, що вiд ударiв не розколювалися, а плющилися, у вогнi ж – розм’якшувалися, набуваючи цiлком iншоi форми i вигляду. Так вiдкрили метали. Першим металом, iз яким «познайомилися» люди, було золото.

Але його знаходили не так часто i тому цiнували неабияк високо, та й виготовляли iз золота переважно прикраси.

Мiдь зустрiчаеться у природi частiше, хоча й не у чистому виглядi, а у складi руди. З мiдi теж спочатку робили прикраси, але згодом зрозумiли, що цей метал цiлком придатний i для виготовлення знарядь працi. І навiть зручнiший за кремiнь. Адже мiдна сокира не ламалася, а лише гнулася, ii лезо можна було гострити.