Справжня історія Стародавнього світу

Якщо ж людина не прокидаеться – вона помирае, бо душа не повертаеться до тiла i залишаеться у потойбiчному свiтi: казковiй «краiнi мертвих».

Душа залишае тiло померлого. Зображення на египетському папiрусi

Оскiльки iнодi ввi снi люди бачили померлих родичiв, то прийшли до висновку, що душi пращурiв iснують поруч iз ними, допомагають чи шкодять живим. І вирiшили: щоб жити «в мирi» з душами померлих, iх варто «пiдгодовувати» i забезпечувати «усiм необхiдним» для iснування у потойбiчному свiтi. Такi «дарунки» називають жертвами.

Первiснi люди вiрили, що душа е не лише у людей. А й у тварин, рослин, камiння, струмкiв i навiть природних явищ. Або ж за кожним iз них ховаеться якась надприродна iстота, яку називали духом. Духи могли бути злими чи добрими, залежно вiд того, допомагали вони людинi чи заважали. Щоб духи були милостивими, iм теж приносили жертви. Інодi для цього визначали особливi мiсця, якi називають святилищами, i виготовляли зображення духiв, що iх iменують iдолами.

Так (чи майже так) виникли першi релiгiйнi вiрування.

Сучаснi чаклуни з племенi Ласса (Нiгерiя)

«Спiлкуватися» з духами i душами померлих так, щоб це допомагало людинi, звiсно, могли не всi. У когось це виходило краще за iнших – як правило, це були люди, якi мали або певнi надзвичайнi здiбностi, або бiльше знань i досвiду. Згодом саме вони ставали жерцями (слово це спочатку означало лише «тi, хто приносить жертви»). Зазвичай жерцi не лише «спiлкувалися» з духами, а й турбувалися про збереження знань про навколишнiй свiт, допомагали порадами i лiкували.

Первiсних жерцiв називають ще шаманами або чаклунами, адже для того, щоб привернути прихильнiсть духiв, вони виконували вiдомi лише iм рухи i вимовляли особливi звуки чи слова – шаманили, чаклували. Звичайнi люди ставилися до них iз повагою та острахом, вважаючи шаманiв мало не чарiвниками.

4. Виникнення мистецтва. Про те, який вигляд мали стародавнi чаклуни, ми дiзналися iз зображень, якi залишили на стiнах печер первiснi люди.

Кроманьйонцi були першими в iсторii митцями. Найдавнiшими художнiми творами вважають вiдбитки долонь, обведенi кольоровою землею, знайденi у печерi Коске у Францii. Але згодом з’явилися i справжнi картини: одно- i рiзнокольоровi.

Вiдбиток людськоi долонi, знайдений у печерi Гуа Тевет

Зазвичай малюнок спочатку видряпували на поверхнi каменя, а потiм забарвлювали його фарбами, зробленими iз сажi, крейди або глини.