Володимир Івасюк

Коли вже працювала на обласному радiо, наш знаменитий диктор Драгош Буджак, великий iнтелектуал i знавець мистецтва, якось сказав пiд час запису передачi: «А чи Ви помiтили, що в «Червонiй рутi» е якась печаль? Генiальнi твори завжди позначенi печаллю…»

Авторитет Драгоша був беззаперечний, я запам’ятала добре, що вiн сказав. Просто тодi це були якiсь неспiвставнi речi: Володимир Івасюк, студент-медик, живе в Чернiвцях, – генiй. І його пiсня мае нотку печалi. Яку я не вiдчула…

Івасюк – це той унiкальний випадок, коли все виявилося правдою – i генiй, i печаль.

Я щаслива, що 15 рокiв мого життя за межами рiдного мiста i рiдного краю не пропали намарне: де б i ким я не працювала (наприклад, iнженером з якостi), я залишала собi можливiсть пам’ятати про творчiсть украiнського генiя i про тi щасливi майже 10 рокiв роботи в Меморiальному музеi Володимира Івасюка: чи я брала участь у заходах, якi проводив фонд обдарованих дiтей Влади Литовченко, чи сама проводила такi заходи, як-то зустрiч-спогад до 40-рiччя фiльму «Червона рута» у видавництвi «Смолоскип», а особливо ж – працювала над статтями для газети «День».

Дякую Тетянi Полiщук, яка сприяла публiкацiям моiх статей на сторiнках цього поважного видання, одну з яких включили до збiрника «Вибраного».

Власне, публiкацii в «Днi» стали основою цiеi книжки, за винятком 4 статей, якi публiкуються вперше. Причин двi: менi не хотiлося, щоб ними скористалися недобросовiснi науковцi, а також щоб не увiбгали серйозний матерiал шляхом скорочень у «прокрустове ложе» газетноi сторiнки.

Також не торкаюся теми трагiчноi загибелi Івасюка, хоча дослiджувала й не раз писала про це. Нарештi, пiсля довгих рокiв замовчування, наклепiв, уникнення вiдповiдальностi справу про вбивство Івасюка доведено до певного завершення: пiдтверджено сам акт убивства та названо «фiрму»-виконавця. Ми в цьому й не сумнiвалися нiколи. Але конкретних результатiв знову доводиться чекати й чекати.

Приемно зазначити, що про Івасюка за останнi роки написано кiлька дослiджень.

Хвилюе, на жаль, те, що немае серед авторiв дослiджень професiйних музикознавцiв. Але прийде час – i новiтнiй Девiд Вейс[1 - Книга Девiда Вейса «Небесне й земне» про Моцарта перекладена десятками мов свiту.] напише новiтне «небесне й земне», присвячене Івасюковi.

І я буду радiти, якщо моя праця йому знадобиться.

Ще зi сумом мушу зазначити, що протягом останнiх рокiв не стало декiлькох iз друзiв Івасюка.