До побачення там, нагорі

Уже незабаром Едуардовi дозволили подивитися в дзеркало. Звичайно, як на погляд медсестер та лiкарiв, якi витягли скалiченого, обличчя якого було суцiльною кровоточивою раною, де можна було розрiзнити лише язичок, вхiд у трахею, ряд дивом збережених верхнiх зубiв, – для всiх цих людей Едуард виглядав набагато краще. Вони говорили завжди оптимiстичнi речi, але iхне вдоволення змiталося безконечною безнадiею, яка вселяеться в чоловiка, коли вiн уперше бачить те, в що перетворився.

От звiдки й пiшла мова про майбутне.

Зараз основне – це моральний стан постраждалого. Задовго до того, як дати Едуардовi дзеркало, Модре починав свою улюблену балачку:

– Скажiть собi одну рiч, юначе: те, як ви виглядаете сьогоднi, не матиме нiчого спiльного з тим, яким ви будете завтра.

Вiн робив наголос на словi «нiчого», себто абсолютно «нiчого».

Вiн витрачав дуже багато енергii, порiвняно з тим, яке враження справляв своiми словами на Едуарда. Звичайно, вiйна була неймовiрно жорстокою. Але якщо подивитися з iншого боку, то вона й посприяла великим зрушенням у щелепно-лицевiй хiрургii!

Навiть колосальнi зрушення.

Вiн показував Едуардовi зубнi протези, гiпсовi голiвки зi сталевими стрижнями, всiлякi iншi пристосування неначе з часiв середньовiччя (якi насправдi були найновiшим досягненням в ортопедичнiй практицi). А насправдi – приманка, бо тактик Модре почав таке собi обробляння Едуарда, щоб привести його до конкретики хiрургiчних манiпуляцiй.

– Методика трансплантацii за Дюфурменталем! Вам знiмають частину шкiри на потилицi, щоб зробити ii пересадку на обличчя…

Модре жваво демонстрував йому знiмки деяких прооперованих.

(Хiба не чудо: дайте такому вiйськовому лiкарю когось iз розтовченою на вiйнi головою, i вiн вам зробить з нього абсолютно презентабельного чоловiка.)

Але вiдповiдь похмурого Едуарда була одна.

«Нi», – написав вiн великими буквами у своему зошитi для спiлкування.

Тодi Модре запропонував протези всупереч упертому спротиву Едуарда. Зробленi з легкого металу – вулканiту та алюмiнiю.

У нього було все для того, щоб поставити йому нову щелепу. А замiсть щiк…

Едуард не чекав продовження, схопив зошит i знову написав: «Нi».

– Що – нi?… – спитав хiрург. – Чого ж ти хочеш?

«Нiчого не хочу. Я хочу лишитись таким, як е».

Модре приплющив очi розумiюче: в першi мiсяцi дуже часто зустрiчаеться така реакцiя. Вiдмовляння будь-що робити. Це все – наслiдки посттравматичноi депресii. Це мине з часом.