На нашем сайте вы можете читать онлайн «Настане день, закінчиться війна…». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Настане день, закінчиться війна…

Автор
Дата выхода
01 мая 2016
Краткое содержание книги Настане день, закінчиться війна…, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Настане день, закінчиться війна…. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Лущик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман «Настане день, закінчиться війна…» здобув третю премію на «Коронації слова-2015». Події цієї сімейної хроніки відбуваються в галицькому селі Кам’янка Лісна упродовж першої половини ХХ століття. В центрі роману – доля трьох братів Засмужних, хліборобів, людей суто мирної праці, яким, однак, доводиться воювати. Війни не оминули нікого: Теодор пройшов страшний табір Талергоф, Першу світову і війну за незалежність України; зазнав «принад» російського полону Іван; повернувся інвалідом з польсько-української війни наймолодший брат Юрій. Не відпустив молох війни і наступне покоління родини. Проте, незважаючи на тяжкі випробування, Засмужні завжди намагалися зберегти честь і прагнули за будь-яких обставин залишатися людьми.
Настане день, закінчиться війна… читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Настане день, закінчиться війна… без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Мама сказала, що з такими людьми як вiйт конфлiктувати не треба, покликала невiстку i, не зважаючи на заперечення сина, почали заставляти стiл наiдками.
Як i передбачав Іван, повернення до сiльського життя було важким i тривалим. І хата йому здавалася маленька й сумна (касарнi драгунiв були великi й веселi), i селянський одяг вже не виглядав таким ошатним як вiйськовий мундир, i повсякденна iжа не була такою смачною.
Але помалу Теодор змушений був звикати до всього. Роботи в селi було багато завжди, навiть зимою.
– Ти невдовзi також оженишся, – говорив брат i, зустрiвши здивування Теодора, додав: – Звичайно, женишся. Сам бачиш – хати вже зараз нам не вистачае. А ще Юрко на пiдходi.
Теодор змушений був згодитися з доводами старшого брата, й увесь сiчень вони возили з лiсу колоди. Тепер вони лежали за стодолою i сушилися на поки що скупому зимовому сонцi.
З Палазею Панько Теодор зустрiчався декiлька разiв, i цi зустрiчi були для нього приемними i багатообiцяючими.
Наступноi ж недiлi пiсля повернення вiн пiшов до церкви й одразу пiднявся на хори.
Життя поволi поверталося у свое русло.
Якось пiд час Великого посту пiсля вiдправи Теодор Засмужний зiбрався вже було залишити церкву, щоб разом з родиною поiхати додому, як священик попросив його залишитись.
– Зайдемо до мене, – запропонував отець i, не чекаючи вiдповiдi, покинув церкву.
Теодоровi нiчого не залишилося, як крокувати поруч.
У себе вдома на плебанii отець сказав жiнцi «щось перекусити», а сам, залишивши Теодора самого у великiй кiмнатi, зайшов у сусiдню, звiдки з’явився майже одразу ж, в однiй лише сутанi.
– Сiдай, Теодоре! – запропонував вiн крiсло з високою спинкою.
Сам сiв на друге. Їх роздiляв невеликий дубовий стiл, на якому лежала якась церковна книга, назви якоi Теодор не прочитав.
– Я, Теодоре, знаю тебе давно, – говорив Саламон. – І придивляюся до тебе також давно.
– Навiщо? – запитав Засмужний.
– Я хочу знати, хто ти? Чим ти дихаеш?
– Я вас не розумiю, отче, – признався Теодор.
– Зараз поясню. Ти служив у вiйську, у драгунах, нагороджений цiсарем.








