Настане день, закінчиться війна…

Останнi слова були звернутi до Теодора.

– Побачимось пiсля служби, – кинув Теодор.

– Я буду з Іванком, – знову знайшовся Юрко.

Теодор усмiхнувся.

– Не сумнiваюся.

Вiн попрямував за отцем Михайлом до церкви i все ж встиг почути запитання молодшого брата.

– А у тебе е рушниця?

Що це було перше, але не останне запитання допитливого хлопця, Теодор знав, тому в душi спiвчував старшому братовi.

А потiм особистi переживання забулися.

Служба почалася незвично. Вже першi слова «Благословенно царство» проспiвав не хто iнший, як перемишльський епископ.

Хоч переважна бiльшiсть присутнiх знала слова лiтургii напам’ять, сама присутнiсть таких поважних гостей перетворювала дiйство на щось незвичне, небуденне.

Коли ж з хорiв почувся незнайомий могутнiй голос «І Духовi Твоему», присутнi стали перешiптуватися.

– Хто це? – запитували однi.

– Дорко Засмужний, – вiдповiдали iншi. – Микити середульший син. Того, що конi забили.

Хтось скоса кидав поглядом на Марту, яка притихло стояла бiля криласу, хтось уважнiше став слухати, як молодий Засмужний читае Апостола.

Так, все незвичне було того дня. Навiть закiнчення служби принесло несподiванку. Коли прозвучали останнi слова лiтургii, коли церковний хор проспiвав усiм присутнiм «Многая лiта», на середину церкви вийшов епископ Костянтин. На ньому була велична епископська митра червоного кольору з чотирма вишитими херувимами i великим дiамантом спереду.

Вiн наказав винести крiсло i запропонував пароху Іоанну Гавришкевичу сiсти.

Заiнтригованi цим люди затамували подих.

А епископ говорив:

– Дорогi вiрнi во Христi браття i сестри! З отцiвською радiстю дiзнався я, що ви, веденi духом побожностi i ревностi во славу Божу, слухнянi до закликiв ревного у душпастирськiй працi преподобного о. пароха Іоанна Гавришкевича, побудували i прикрасили цю чудову Божу церкву.

Ця ваша праця i з щирим серцем поданi дари е хорошим проявом синiвськоi любовi i вдячностi Всевишньому Богу, чия всемогутня рука благословляе рiльничу вашу працю, а через святу Церкву всiм вiрним щедро подае ласки на спасiння душi.

Коли по свiдоцтву Божественного Спасителя Господа нашого Ісуса Христа найменше добро не залишиться без Божоi нагороди, так i ваша праця i жертви зроблять вас гiдними великоi милостi i багатого благословення небесного.

Як ви знаете, його святiсть Папа Лев ХІІІ iменував вашого духовного пастиря отця Іоанна своiм шамбеляном. Цим вiн вiдзначив п’ятдесятилiття священства.