Настане день, закінчиться війна…

Настане день, закiнчиться вiйна…

Петро Михайлович Лущик

Історiя Украiни в романах

Роман «Настане день, закiнчиться вiйна…» здобув третю премiю на «Коронацii слова-2015». Подii цiеi сiмейноi хронiки вiдбуваються в галицькому селi Кам’янка Лiсна упродовж першоi половини ХХ столiття. В центрi роману – доля трьох братiв Засмужних, хлiборобiв, людей суто мирноi працi, яким, однак, доводиться воювати. Вiйни не оминули нiкого: Теодор пройшов страшний табiр Талергоф, Першу свiтову i вiйну за незалежнiсть Украiни; зазнав «принад» росiйського полону Іван; повернувся iнвалiдом з польсько-украiнськоi вiйни наймолодший брат Юрiй.

Не вiдпустив молох вiйни i наступне поколiння родини. Проте, незважаючи на тяжкi випробування, Засмужнi завжди намагалися зберегти честь i прагнули за будь-яких обставин залишатися людьми.

Петро Михайлович Лущик

Настане день, закiнчиться вiйна…

Освячення церкви

Субота 10 червня 1905 року запам’ятаеться жителям Кам’янки Лiсноi надовго.

Тiльки благословилося на свiт, а на помiстях вже закипiла домашня робота.

Кожен бажав якнайшвидше попорати господарство, щоб не запiзнитися на головне дiйство. У такий день нiхто не хотiв залишатися вдома. Навiть немiчнi старi люди просили своiх домочадцiв узяти iх з собою. Усi хотiли бути учасниками того величного свята, на яке чекали довгих чверть вiку i до якого кожен мав хоч якесь вiдношення.

День обiцяв бути погожим i сонячним. Видно, дощi, якi рясно змочили землю упродовж усього травня, нарештi закiнчилися; природа згадала про тепло i старалася компенсувати його селянам.

Але цiеi суботи про роботу нiхто не думав не лише у Кам’янцi Лiснiй, але й у навколишнiх селах. Ще мiсяць тому, одразу пiсля Великодня, священики церков виголосили, що в селi освячуватимуть новозбудовану церкву, це дiйство буде надзвичайним й запам’ятаеться надовго. Особливо наголошувалося на тому, що усiх вiрних особливо запрошував парох мiсцевоi церкви. Хоч на цьому священики звично замовкали, вiрнi все ж знали, що отець Іоанн Гавришкевич скоро розмiняе дев’ятий десяток, дуже немiчний, хворий на туберкульоз, а то й на щось страшнiше.

Інтерес до освячення церкви багатократно зрiс, як тiльки стало вiдомо, що до Кам’янки Лiсноi прибуде перемишльський епископ Костянтин Чехович. Всi знали, що отець Іоанн та епископ давнi друзi; Божа воля не раз зводила iх разом у справi служiння.

Тобто у людей був привiд вiдмовитися вiд звичноi роботи.

Єдинi, незадоволенi цим, були корови.