Без козиря (збірник)

– Гер президент, – сказав вiн вкрадливим голосом, плутаючи слова, – чому робiтники волен нiхт працювати?

Голова спiлки м'яв у руках шапку й сипло кашляв. Його душив уiдливий дим сигари й незрозумiлi слова. Вiд натуги лоб, порiзаний зморшками, заросився рясним потом.

– Чого, питаете, не працюють робiтники? А мабуть, тому, що хазяiн не захотiв.

Лейтенант зробив великi очi i, нiби щоб краще придивитися, поправив пенсне.

– Вiль нiхт хазяiн?

– Ну да, хазяiн. Не захотiв пiдписати колективноi угоди й зупинив шахту.

А може, навмисне, щоб вугiлля не виймати!

– Унд хто зробив дiзе колективiше контракт, гер президент?

Голова спiлки наморщив лоб. Пiт уже струмками котився в неголену срiбну бороду.

– Що ви кажете? Хто зробив контракт? Наша професiйна спiлка.

– А-а, ваша спiлка, – протяг лейтенант з задоволенням i подався на лiктях уперед. – Артем теж у ваша спiлка? Ви понiмает: большевiк пан Артем? Вiн стоiть на контракт!

– А що ж, як Артем? Доручили робiтники – й пiдписався.

То така справа. От мене настановили за голову, а я, може, й не хотiв, – i вiн зморено витер лоба кепкою, чорною вiд сажi.

Лейтенант вiдкинувся на спинку фотеля. Мабуть, втративши надiю вплинути на цього робiтника вдаваною щирiстю, вiн заговорив уже роздратовано:

– Вам вiдомо, що нас запросив Украiнська Центральна Рада. Ми прийшов. Рада тепер мае до Нiметшина борг.

Вона мусить платити борошно, сало, цукор, вугiлля. Може, гер президент думае, що дас борг нiхт виконувати?

Робiтник знизав плечима:

– Звiдки ж шахтарям знати якiсь там таемнi угоди Центральноi Ради? Ми ii не обирали.

Пльовое дело – сало, цукор, борошно, – ми й самi iх не бачимо!

– Ви обирав Рада депутатiв?

– Що кому до вподоби, – вiдповiв робiтник, але схаменувся i заперечливо покрутив головою. – Спiлка в полiтичнi справи не втручаеться.

– А це нiхт полiтична справа? – І вiн тицьнув йому клаптик зiм'ятого паперу.

Лук'яненко зирнув на нього одним оком. Вiн читав його ще вчора на парканi.

Вiд руки було написано:

«Товаришi!

Нiмецькi бiлогвардiйцi, як сарана, сунуть на Донбас! Але проти iноземного iга украiнський народ пiднiмае визвольну вiйну!

Тримайтесь мiцнiше! За нами правда! У нас сила!

Ми переможемо!»

– Перший раз бачу.

– У вас есть хорош робiтник, – i лейтенант iз списку назвав декiлька прiзвищ. Це були «ховалки», як Задоя, що прийшли на шахту, аби уникнути мобiлiзацii на фронт. – Вони хочуть працювати.