Корона. Книга 1: Єлизавета ІІ, Вінстон Черчілль. Становлення молодої королеви (1947–1955)

Ми дивилися на молоду дiвчину в машинi, яка стала королевою Великоi Британii. Я перейнявся ii горем, коли вона просто подякувала нам рукою. Ми стояли там мовчки, нашi камери були на землi».

Довгою поiздкою до Лондона, яка тривала дев’ятнадцять годин, камердинер Фiлiпа Джон Дiн, помiтив, як нова королева кiлька разiв залишала свое мiсце. Коли вона поверталася, вiн подумав, що вона, мабуть, плакала. Але слiз нiхто не бачив. Двоюрiдна сестра Фiлiпа, Памела Маунтбеттен, яка брала участь у турi як придворна дама, згадуе, що Єлизавета вибачалася перед своiм супроводом за перервану поiздку.

«Менi дуже шкода, що нам усiм доведеться iхати додому», – сказала вона, коли вони залишали Сагана Лодж.

Небажання Єлизавети II вiдiгравати провiдну роль пiзнiше стане визначальною характеристикою ii стриманого стилю правлiння – разом iз «прiсним» почуттям гумору. Коли лiтак врештi приземлився в аеропорту Хiтроу, вона подивилася у вiкно на вервечку великих чорних службових автомобiлiв, що чекали на них.

«Дивись, – сказала вона. – Вони надiслали катафалки».

Можна згадати сцену з другого епiзоду «Корони», де показано iнтер’ер королiвського DC-4 (пропелерного лiтака), коли вiн, приземлившись, зупиняеться бiля шеренги високих посадових осiб. Усi вони зняли капелюхи. Були вечiрнi сутiнки 7 лютого. Лондонський аеропорт. Томмi Ласселлс зiйшов на борт, щоб взяти на себе вiдповiдальнiсть за протокол. Вiн перепиняе герцога Единбурзького, коли Фiлiп подався вперед, щоб супроводжувати свою дружину вниз – по трапу, на землю.

«Нi, сер. Якщо ви не проти, – сказав Ласселлс. – Корона йде першою».

Це сталося саме так? Деталi нiхто не записав. Але це, або якась подiбна розмова, породило зворушливий образ молодоi королеви – не Єлизавети Маунтбеттен чи Єлизавети Вiндзор, а щойно коронованоi особи, королеви Єлизавети, монаршоi особи – одягненоi в чорне. Спускаючись сходами, зовсiм одна, вона була готова до зустрiчi з прем’ер-мiнiстром та урядом.

Це була, завважив дипломат сер Евелiн Шукбург, «версiя [лорда] Мельбурна XX столiття, що пронiсся галопом до Кенсiнгтонського палацу, падаючи на колiна перед Вiкторiею в ii нiчнiй сукнi».

Коли Єлизавета повернулася в Кларенс-хаус, ii першим вiдвiдувачем стала бабуся, королева Марiя, яка прийшла з розташованого неподалiк Мальборо-хаусу. Усе свое життя Єлизавета схилялася в поклонi перед бабусею, та тепер iхнi ролi помiнялися.