Наталія Ужвій

– Матерi належать до ваших кращих мистецьких творiнь, матiнка Кураж – це ваша роль.

І актриса начебто почала схилятися до згоди. Чи я видавав бажане за дiйсне?..

Іншого разу я обережно розпитував Наталiю Михайлiвну:

про Курбаса i Юру: «Курбас мене навчав, а Гнат Петрович врятував…»,

про Кулiша i Корнiйчука: «Кулiш занурив украiнську людину в повсякденну дiйснiсть, а Олександр Євдокимович показав, якою мае бути нова украiнська людина…»,

про Бучму: «Бронек? А ви знаете, звiдки походить його iм’я? З древньогрецькоi – ‘‘невмирущий’’…»,

про ii «доберезiльське» минуле: «Як я вчилася акторськоi майстерностi? У природи.

Виходила в поле i щосили плакала, ридала, смiялася… А вже потiм з’явилися професiйнi вчителi».

І так далi. Я отримував вiдповiдi, здебiльшого, образнi, траплялося, i неочiкуванi, iнколи вона ухилялася вiд вiдповiдi. Усе це ви знайдете у книжцi про неi.

Наталiя Михайлiвна так i не зiграла матiнку Кураж, а ставити п’есу з iншою актрисою, запропонованою менi тодiшнiм головним режисером театру, до речi, його дружиною, я вiдмовився.

Менi й досi здаеться, що Ужвiй – матiнка Кураж могла б стати новою сторiнкою ii мистецькоi бiографii. Не судилося… Але розмови з актрисою, iнколи близькi до сповiдi, запам’яталися.

– Доброго вечора, Євгене Порфировичу, – вiтав я актора, який, розгримувавшись i вийшовши з образу, з’являвся зi службового ходу, прямуючи до скверика бiля театру.

– І до зустрiчi, Ростиславе Григоровичу, – лагiдно вiдповiдала Наталiя Михайлiвна, беручи чоловiка пiд руку.

А я, дивлячись iм услiд, поринав у далеке минуле…

І передi мною знову поставали драматичнi питання бiографii артистки:

Наталiя Ужвiй – Лесь Курбас. Плюс-мiнус?..

Наталiя Ужвiй – Михайль Семенко. Плюс-мiнус…

Наталiя Ужвiй – Гнат Юра. Беззаперечний плюс…

Наталiя Ужвiй – Олександр Корнiйчук. Беззаперечний плюс?..

Наталiя Ужвiй – ii перший, «короткочасний», чоловiк агроном Григорiй Дробницький; ii другий, на десять рокiв, чоловiк поет Михайль Семенко; ii третiй, на все життя, чоловiк актор Євген Пономаренко.

Шлях до любовi…

І таких невизначеностей вистачае. Їх анi з льоту не зрозумiти, анi з ходу вiдповiсти.

Особисте життя i життя в мистецтвi Наталii Ужвiй —складне i тернисте, сповнене удач i розчарувань, радощiв i тривог, шалених сценiчних успiхiв та особистих трагедiй, i все в ньому нерозривно сплелося.